Топ-5 недоліків музеїв Львова від студентів-іноземців

Студенти-іноземці провели день у Львові, відвідуючи місцеві музеї, а відтак назвали їх основні незручності та недоліки.

На прикладі трьох закладів – музично-меморіального музею Соломії Крушельницької, музею Івана Франка та Львівського історичного музею учасники відзначили брак інформаційних вказівників, відсутність перекладу експозицій, неадаптованість для людей з особливими потребами та інші недоліки, а також запропонували шляхи їх вирішення.

До цієї програми завдяки організації “BEST Lviv” вдалось залучити студентів із 18 країн світу. Вони приїхали за програмою культурного обміну і репрезентують середньостатистичних туристів.

Учасники заповнювали спеціальні анкети, де оцінювали роботу музеїв, а опісля працювали в невеличких групах та генерували ідеї з покращення роботи закладів.

“Ми розпочали ініціативу, яка називається “Центр соціальних інновацій” – проводимо дослідження, шукаємо проблеми і напрацьовуємо креативні ідеї для їх вирішення. Зараз вивчаємо музеї. Паралельно робимо дослідження серед мешканців Львова та серед туристів. Зараз залучили студентів. Нам було важливо, аби вони не були експертами у сфері туризму. Для прикладу ми обрали перспективні музеї, які є родзинками Львова. Наразі ми діагностуємо і розробляємо рекомендації, а потім передамо результати міській раді Львова”, – розповідає директор програми Мар’яна Малачівська-Данчак.

Відтак, студенти назвали 5 найбільших, на їх думку, недоліків у музеях:

Відсутність дороговказів та табличок

Усі групи відзначили, що мали великі проблеми із добиранням до своїх музеїв, оскільки не бачили жодних позначок, дороговказів чи інформаційних стендів, які б могли англійською пояснити, де розташовані культурні заклади. Студенти з групи, яка відвідала музей Соломії Крушельницької, розповіли, що були змушені доволі довго йти пішки, оскільки не знали яким громадським транспортом можна туди дістатись та й взагалі не були певні, чи йдуть правильним шляхом. Також учасники зауважили, що діставшись до місця призначення, не були певні, що це саме воно. При вході музеї не мали англомовних табличок, рецепцій чи стюартів, які б розповіли, що це музей та запрошували б його відвідати.

Облаштування для людей із особливими потребами

Студентів вразило, що заклади, котрі мають сходи, не мають пандусів. У тому ж таки музеї Соломії Крушельницької відвідувачі підіймались сходами до житлового будинку. Люди ж на інвалідному візку не змогли б його відвідати. Окрім того, персонал закладів спілкувався тільки українською, ніхто з них не міг зробити сурдопереклад або ж дати путівник мовою Брайля. Туалети у музеях – лише для працівників. Для того, щоб сходити до туалету потрібно пройти повз службові приміщення. Тим більше туалети не пристосовані для людей із особливими потребами.

Відсутність перекладу та інтерактиву в експозиціях

Студенти наголосили, що їм не вистачало перекладу експозицій на інші мови. “Ми ходили із залу до залу, і не знали що то за зал, що за експозиція в ньому, в чому його особливість. Всі предмети, які ми бачили просто були за склом. Вони не були підписані ані українською, ані англійською. Можливо, це розраховано на те, що екскурсовод пояснить, проте вона не спілкувалась англійською”, – розповіла студентка із Бразилії Джованна. Також іноземцям хотілось більше інтерактиву: можливості прослухати якісь пісні (у музеї Соломії Крушельницької), побачити вбрання та гроші різних епох, мати можливість до них доторкнутись та сфотографуватись (у Львівському історичному музеї), погортати українські книги попередніх століть, прослухати вірші українських авторів, можливо, і в англійському перекладі (у музеї Івана Франка).

Відсутність точок Wi-Fi, оновлених сайтів та сторінок у соціальних мережах

Іноземці наголосили, що для молодого покоління важливий Інтернет, тому безкоштовний Wi-Fi зробить музей одразу більш привабливим. Також усі студенти наголосили, що музеям варто створити сторінки у соціальних мережах, де вони б змогли поляризувати заклад та зробити його більш відкритим для світу. “До прикладу, можна зробити сторінку у Facebook. Це одразу усуне проблему із добиранням. Достатньо просто буде розмістити посилання із зображенням закладу на мапі. Також там можна буде сповіщати про заходи, що організовуються. Відвідувачі можуть викладати свої фото і позначати на них музей, таким чином вони рекламуватимуть і рекомендуватимуть його друзям. Зараз усі користуються Інтернетом, тож треба йти у ногу із часом”, – розповів Густаво з Іспанії.

Відсутність сувенірних крамничок та кафе

Більшості туристів-дослідників сподобались музеї і місто загалом. Однак вони не мали, що залишити собі на згадку. Студенти зауважують, що сувенірні крамнички не тільки роблять заклад привабливішим, а й допомагають музею заробити. “Ми б дуже хотіли отримати щось на пам’ять про Львів і про місця, де ми побували. У музеях, на жаль, не можна фотографувати, але і листівок із зображеннями експонатів він не продає. Завтра я вже забуду половину з того, що нам розповіли, а через тиждень згадаю лише якісь уривки. Довідник, фото, календар або ж щось інше дозволить мені приїхати на Батьківщину і розповісти про цей музей рідним і близьким, подарувати сувенір”, – розповідає Джованна. На думку іноземців, для великих музеїв, таких як Львівський історичний музей, мати кафе на території просто необхідно – це не тільки джерело доходу, кафе дозволить відвідувачам трішки перепочити та провести більше часу у музеї.

У міськраді Львова  запевнили, що всі зауваження студентів прийняли до уваги та вже починають працювати над їхнім вирішенням: “Всі ці речі, на які вказали нам студенти, є доволі простими і ми неодноразово говорили про це із нашими музейниками. Вони показали нам приклад, як можна будувати музеї за світовими зразками. У першу чергу ми навчатимемо музейний персонал англійської мови, перекладатимемо експозиції, розставлятимемо вказівники та дороговкази”, – запевнила начальник управління туризму Львівської міськради Галина Малець.

Автор: Ірина Скіць
джерело: tvoemisto.tv