Jazz Bez, день четвертий: клубні імпровізації “Ad Libitum” + джем
Четвертий день “Jazz Bez’у” пройшов у клубному форматі, чи то пак у вигляді такого собі “квартирника” для обраних, оскільки відбувався у кав’ярні “Квартира 35”. Хто знає це приміщення, пам’ятає, що там немає сцени й досить обмежена площа, а це сприяло суттєво більшій інтимності між музикантами й глядачами. Атмосфера концерту була власне “клубною”: з одного боку, і саме приміщення, і ненав’язлива музичка спонукала відвідувачів до розмов під страви та напої та подібної ресторанної поведінки, з іншого — все-таки музика була занадто доброю, як на просто “салатний джаз” і привертала увагу різними своїми моментами частіше, ніж годиться для побутового травлення. Молода група “Ad Libitum” у складі ф-но (Роман Бардун), бас- (Сергій Бридун) і соло-гітари (Орест Жук) й ударних (Олексій Дольніков), єдині герої цього вечора, з самого початку залабали драйвовий фанк — спершу, для розігріву, одну інструменталку, а далі до них приєдналася вокалістка Надія Жук і колектив перейшов до виконання пісень на народні та авторські тексти: від «Ой у лузі калина» до завернутої поезії Миколи Воробйова, Мар’яни Савки та Олеся Ільченка.
Народні теми плавно переходили в імпровізації, де музиканти раз-по-раз нагадували про свою техніку — все по законах джазу взагалі і JazzClub.Lviv зокрема (а хлопці є вихованцями цього останнього, одним з його найкращих продуктів). Як молодій групі, їм слід віддати належне за технічний рівень, який суттєво зріс із часу останніх “Флюгерів Львова”, де вони були визнані за найперспективніший джазовий гурт Львова 2009 року. За правилами гри група, що отримує таке визнання на “Флюгерах”, до Jazz Bez’у повинна представити нову програму, і, якщо JazzCub.Lviv і “Дзиґа” її схвалять, група отримає стипендію на запис альбому — у випадку з Ad Libitum схоже, що так і станеться.
Останнім виконали “Садок вишневий” на слова Шевченка, надавши тексту цієї рустикальної ідилії урбаністично-богемної безтурботності (причому вокалістка в одному моменті зацитувала мелодію з сантанівського “Blues Europa” – не знати, наскільки свідомо, але дотепно).