Чим подивують заньківчани в 93-му сезоні?
Вересень уже доходить до своєї золотої середині і вкотре театри нашого міста запрошують на відкриття своїх театральних сезонів. Заньківчанська трупа працюватиме із 19 вересня, адже відкриватимуть 93-й сезон «Сватанням на Гончарівці» Г. Квітки-Основ’яненка. Афіша заньківчан поповниться назвою прем’єри уже 30 та 31 жовтня, адже саме тоді на розгляд публіки свою останню режисерську роботу представить з. д. м. України Вадим Сікорський. Його байка «Небилиці про Івана, знайдені в мальованій скрині з написами – комедійна розповідь про колоритного українського селянина – Івана. Вона пересіяна приповідками та приказками й направду є багатим фольклорним матеріалом зі сценарію Івана Миколайчука. Специфіка тексту дала змогу змоделювати веселу, дійсно українську за духом режисерську версію нового твору для сцени. Гарний твір у композиції з чудовими акторами, у додатку – з декораціями в гуцульському стилі, у музичному супроводі Івана Небесного сприятиме веселому спогляданню цієї байки зі сцени та гарного настрою мабуть усіх глядачів.
Наступною прем’єрою стане комедія «Мина Мазайло» М. Куліша в постановці н. а. України Григорія Шумейка. «Мина Мазайло» – класичний зразок політичної комедії «дискусійного жанру», темою якої є міщанство й українізація. Свою комедію Микола Куліш створив на «живому матеріалі», який дало йому спостереження над процесом українізації, запроваджуваним у 20-ті роки. У п’єсі поставлено одвічне питання: бути чи не бути українській мові?
Заньківчанська осінь має у своєму списку й одного значного ювіляра. Ним є цьогорічний лауреат Шевченківської премії, н. а. України Богдан Козак. 27 листопада йому виповниться 70 років. Бенефіс актора відбудеться у ролі Абеля Знорко у виставі «Загадкові варіації» Е. Шмітта. Попри те, що ця вистава в репертуарі нашого театру понад 10 років, її вперше ставитимуть для великої сцени. Головну ж роль у заньківчанській постановці цього твору блискуче зіграв власне майстер психологічного перевтілення Богдан Козак. Актор зумисне обрав цю виставу для свого бенефісу, оскільки ця драма до останньої миті тримає глядача у напрузі, а її сюжет неможливо передбачити до останнього монологу.
Леся Кічура