Концерт до 90-річчя від дня народження Іри Маланюк

6 квітня 2000 р. 16.00. Музично-меморіальний музей Соломії Крушельницької

До 90-річчя від дня народження Іри Маланюк

Концерт солістів вокальної студії при львівському відділенні Спілки театральних діячів України

У концерті беруть участь: Світлана Мончук (сопрано), Любов Діка (мецо-сопрано), Василь Садовський (тенор, м. Івано-Франківськ), Сергій Севастьянов (бас).

Партія фортепіано – Наталія Павловська

Мистецький керівник – Мирон Юсипович

У програмі фрагменти з опер В.А. Моцарта, Х.В. Ґлюка, Р. Ваґнера, Дж. Верді, М. Лисенка, М. Мусоргського

Вхід вільний

Довідка:

МАЛАНЮК Iрина (н. 29. 1919, м. Станіславів, нині Івано-Франківськ) – видатна українська оперна та концертно-камерна співачка (меццо-сопрано). За своїм походженням, мистецькою славою Ірина Маланюк – явище унікальне. По матерi – вона прямий нащадок французьких герцогiв Гiзiв, якi у 1792 пiд час Великої французької революцiї емiгрували до Австрiї, де прийняли прiзвище фон Кiш. Дiд – О. Жуковський. Iрина Маланюк у 1930–х рр. проживала у будинку батькiв (тепер вул. Грушевського, 17), де її батько мав приватну лiкарську ординацiю. Навчалася в українській приватнiй школi iм. М. Шашкевича, що знаходилась майже навпроти її будинку (тепер корпус СШ N°7) та два роки в українській жiночій ґімназії (вул. Липова, 80, тепер вул. Шевченка, 82). Тут вона вперше вийшла на сцену, зiгравши у дитячій оперi М. Лисенка „Коза–Дереза” роль Лисички. Вiдомий композитор i диригент Ярослав Барнич, побачивши її у цiй ролi сказав: „Iрцю, з тебе буде колись велика спiвачка”. Захоплення музикою i вiдповiднi вокальні данi привели її до консерваторiї при Польському музичному товаристві iм. Монюшка у Станiславi. У 1936 вона виступила в оперних фрагментах „Веселих кумошок” Нiколаї. Далi – навчання у знаменитого Адама Дiдура у Львовi (1937–39), потiм у А. Бар-Мiльденбург у Вiднi (1944). Удосконалювала майстернiсть в „Моцартеумi” у Зальцбурзi (1945).

Пiд час фашистської окупацiї повернулася до Станiслава, де виступала у концертах, виконувала твори М. Лисенка, Я. Лопатинського.

Солiстка оперних театрів Львова (1940–44), Граца (1945–47), Цюрiха (1947–52), Мюнхена (1952–70), Вiдня (1956–74). З великим успiхом виступала також на оперних сценах Мiлана („Ла Скала”), Рима („Констанца”), Неаполя, Флоренцiї, Венецiї, Палермо, Парижа („Гранд-Опера”), Лондона („Конвент-Гарден”), Брюсселя („Де ла Монне”), Берлiна, Вiсбадена, Кельна, Гамбурга, Штутгарта, Мадрида, Барселони, Амстердама, Буенос-Айреса („Колон”) та iн. Вiдома виконавиця головних партiй в операх В.-А.Моцарта, Р. Вагнера, Р. Штрауса i української вокальної музики. Була блискучою виконавицею вагнерiвського репертуару. Неабияку популярнiсть здобула i як камерна спiвачка (у 1957 удостоїлась у ФРН звання „камерної спiвачки”– Kammersengerin). Виступала з концертами в багатьох мiстах Західної Європи та на американському континентi (США, Канада). Спiвала також на вагнерiвських (Байрейт, 1951–53) та моцартiвських (Зальцбург) фестивалях. Нагороджена в Австрiї „Почесним хрестом знання i мистецтва” (1965). У 1970–89 рр. – професор камерного спiву Вищої музичної школи в Грацу (Австрiя). У 1999 році запровадила тут на власнi кошти стипендiальний фонд для кращих випускникiв. У 1991, 1992 роках нарештi змогла побувати у Львовi та Iвано-Франківську. Знаменно, що презентацiя її мемуарiв, видана у Львовi з нагоди 80–рiччя з дня народження, вiдбулася в мiстi її дитинства i юностi – в Iвано-Франкiвську ( 2001).

За матеріалами: Виделка