А “Мертві півні” заспівали… (фото)
В межах сьомого Міжнародного джазового фестивалю “Флюгери Львова” у неділю, 3 травня, відбулась святкова акція до 20-річчя “Мертвого півня”. Розпочиналась вона о 10 годині зранку і мала стати своєрідним “прокиданням” з музикантами. Задовго до початку атракції площа Ринок рясніла численними бажаючими прокинутись під гарну музику і з гарними людьми, і утворили вони чергу в кілька десятків метрів. А то і не дивно, адже на “півнях” перелік музикантів не закінчувався, адже їх прийшли привітати і заспівати спільно записаних пісень гості “Шоколад”…
“Dalai Lama”…
та добрий колєга гурту Віктор Морозов…
…і привітати не лише з днем народження, а і з виходом кружальця “Made in UA”, презентація трек-листу якого відбулась згодом.
Вранішнім привітанням та вітальною промовою розпочав дійство головний “півень” Місько Барбара…
Альбом “Made in UA” створювався спільно з Юрієм Андруховичем у Харкові. За участі Патріарха записано сім нових пісень та три кавери на пісні, які вже давно входять до репертуару гурту. Проте, навідміну від минулорічного прокидання, цьогоріч Андруховича не спостерігалося.
Привітати “півнів” з днем народження і презентацією не спільними піснями, а бодай свою присутністю і оплесками зібрався увесь внутрішній дворик львівської Ратуші, і то так, що яблуку ніде було впасти.
Винуватці свята бавились, жартували з Морозовим…
перевтілювались…
впадали у транс з “далай-ламівцями”…
курили, свистіли, танцювали…
і залишались собою – старими добрими і вічно молодими півнями…
По закінченні програми гудців ще разів з 5 не відпускали зі сцени,тожі ж музиканти заспівали хіти “Гуцулка Ксеня”, “Коли ти смієшся…”, “Холодно” та ін. Але потім все-ж відпустили… аби потім відловити за сценою, взяти автографи і фотографуватися з кумирами, що ті, в свою чергу і з задоволенням робили.
І добре казав Віктор Морозов: “Бажаю “Мертвому півню” ніколи не вмирати. А якщо і вмирати, то воскресати знову, вмирати-воскресати, вмирати-воскресати…”.
А в наших серцях “Мертвий півень” завжди буде співати, бо каже: “Ми помрем не в Парижі, бо ми взагалі не помремо…”