“Музика як вода”. Інтерв’ю з вокалістом гурту Immago Сашком Васецьким

Минулої п’ятниці відбувся перший концерт із серії «Тихі вечорИ», які щотижня у Львівському Палаці Мистецтв проводить фестиваль акустичної музики «ТИХО!» (www.festyval.com). Чудова весняна погода і надзвичайно позитивна енергетика гуртів Щастя і Nameless створили дуже настроєве відкриття проекту, яке подарувало шанувальникам живої музики маленьке душевне свято. Цієї п’ятниці на «Тихих вечораХ» пануватимуть дещо інші стилістичні віяння, проте «пошук справжньої душі» музики продовжуватиметься вже у виконанні гуртів Immago, Robespierre Cardin та Isha Hipster.

Гурт Immago можна вважати відображенням сучасних загальносвітових тенденцій на українській музичній сцені. Їх музика по-справжньому «глобалізована» і не має зовсім нічого спільного з усталеними уявленнями про львівську альтернативу. Однаково природні як в українських так і англомовних піснях, музиканти зосереджені на встановленні глибокого емоційного зв’язку із слухачем.

Сьогодні ми говоритимемо про ці емоції з вокалістом гурту Сашком Васецьким.

З часу твого останнього інтерв’ю для ТИХО! у твоєму музичному житті відбулись радикальні зміни. Як сталось так, що робота над новим матеріалом, мушу зазначити надзвичайно цікавим і вдалим, гурту Dalai Lama, вилилась у твый вихід з колективу і зосередження на проекті Immago?

Я б не хотів особливо заглиблюватись в цю тему. Мені часто ставлять це запитання і мені насправді важко все пояснити. Дуже все заплутано. Звичайно, жаль що ми більше не працюємо разом, проте між нами збереглись дружні, теплі стосунки, і я вважаю, що це головне.

Іммаго мене завжди вабило своєю як музичною так і концептуальною сформованістю, та і з Тарасом ми постійно підтримували контакт, і якось так скучив, мабуть, за тією атмосферою, адже Іммаго як проект було на рік заморожено. Ми вирішили відродити його і зробити ще цікавішим, надавши електронній музиці більш живого звучання, залучаючи нових музикантів.

Зворушливо було бачити як після одного з твоїх останніх концертів колеги по Dalai Lama підійшли до тебе і дружньо підтримали. Чи справді у творчій історії команди можна ставити крапку, чи існує ще шанс, що Dalai Lama продовжить своє життя і все-таки видасть наступний альбом з твоєю участю.

Ми дуже хороші друзі, і після всього, що ми пережили разом в Далай Ламі, нас сміливо можна називати братами. Ми постійно контактуємо, радимось щодо втілення своїх ідей, перекидуємось демками, допомагаємо в певних технічних питаннях. Ми дуже вболіваємо за кожного з нас, всіляко підтримуємо одне одного.

Щодо реюніону – хто зна як обернеться доля. Ніколи не кажи ніколи.

Чи потраплять якісь з пісень Dalai Lama, створених з твоєю участю, в концертний арсенал Immago?

Так. Власне ті пісні, автором яких є я. Гадаю, що на майбутньому альбомі їх можна буде легко помітити, адже Далай Лама як музична формація залишила в мені частинку себе.

Хоча проект Immago не новий, але від недавна у ньому з’явились цілком нові обличчя. Як ці нові музиканти вплинули на твоє особисте бачення розвитку проекту?

Ми з Тарасом, як засновники проекту, дуже задоволені тим як все наразі відбувається. Атмосфера стає насиченішою, емоційнішою, різнобарвною. Кожен учасник гурту має за плечима довге музичне життя і цей взаємний досвід передається всім і він насправді дуже цікавий.

З Андрієм Акімовим (бас гітара, бек вокал) ми познайомились випадково. Він хороший гітарний майстер і я якось прийшов до нього з щойно купленою старою гітарою щоб він подивився що з нею можна зробити. Він відкрив для мене багато цікавого в звучанні старих інструментів, старого вінтажного апарату і тут ми дуже зійшлись в питанні поняття того, що і як повинна нести музика її слухачам. І якось я запропонував йому спробувати пограти в Іммаго, приніс йому старі демо і Андрій просто загорівся! Він по своїй природі дуже добра і терпляча людина (хоч і викладач музики)), тому як музика так і сама атмосфера групи йому імпонувала своїм характером.

З Маркіяном ми вже досить давно знайомі. У нас вже давно з’явилась ідея записати разом декілька пісень і, як потім виявилось, ми дуже швидко зійшлись в музичних смаках. Він дуже креативний музикант. Ми якось дуже швидко зрозуміли один одного і що саме ми бачимо і відчуваємо в творчості. І я запропонував йому творити музику разом в Іммаго.

До речі, дуже цікаво до якого лінгвістичного консенсусу ви прийшли в написанні нових спільних пісень, адже раннє Immago асоціюється виключно з англомовними текстами?

Нас нічого не обмежує в мовному питанні, адже хочеться щоб нас розуміли всюди. Наразі я почав писати більше українською, адже, як би там не було, хочеться щоб в першу чергу нас розуміли люди тут. Потрібно розвивати свою культуру, проривати сучасну ЦІКАВУ музику на телебачення та радіо, показати людям, що вона існує і у неї непередбачуване і бурхливе життя за яким варто спостерігати. І вона в першу чергу повинна бути якісною, залишати щось після себе. Як колись сказав мій хороший друг – музика як вода, і коли вона відходить, залишає по собі мокрий пісок. І коли ти після того як музика відійшла, відчуваєш себе “мокрим” від неї, наповненим нею – ця музика жива.

Оскільки мав нагоду не лише побувати на ваших останніх концертах, але також прослухати фантастичні нові демки,то, зважаючи на їх широчезний стилістичний діапазон, хотів би дізнатись яка саме творча концепція є зараз серцем проекту?

Важко це вкласти в рамки якогось конкретного стилю. Я вважаю, що назви стилів потрібні суто для інтернету. Для музикантів вони зайві. Має бути відчуття того, що ти хочеш донести до людей і звичайно музичний смак. В Іммаго є душа, є неповторна атмосфера, вона відкрита для будь-кого. Це мабуть і є найголовніший критерій.

Знаючи твою всесторонність, припускаю, що поряд з Immago ти працюватимеш над «десятком» побічних проектів. Чи є вже якісь ідеї, якими можна поділитись зі світом?

Я нарешті купив собі записник і мені справді легше тепер говорити про якісь творчі плани)) Головна моя мета зараз – записати альбом Іммаго. Також наразі я приймаю участь в гурті Верховна Зрада, паралельно працюю над проектом музики навколо нас – World for Fedora і планую найближчим часом видати ЕР танцювальної музики.

Що саме в твоїх творчих пошуках є головною рушійною силою?

Важко сказати. Я просто відчуваю і все.

На завершення нашої розмови, прихильникам фестивалю, мабуть, буде цікаво довідатись в чому особливість концертної програми, яку ви готуєте для «Тихих вечоріВ»?
Можу сказати одне – приходьте, ми здивуємо!

«Тиху» розмову вів Роман Похила, фестиваль «ТИХО! Unplugged in Lviv»