Постаючи перед вибором: долар, євро чи єна, “Опіум” обрали скрипковий ключ.
Львівський гурт «Опіум» був заснований ще у далекому 1997 році, з того часу «багато води втекло» і з 2006 року він функціонує у третьому складі – Саша Іващук, Роман Кучерак, Юра Баковський, Антон Мінчук і Славко Швед.
Відтоді хлопці серйозно замислились над розвитком спільної творчості, яка гордо носить запаморочливу назву «Опіум». Результатом стала участь у різноманітних фестивалях (не тільки в Україні, а й поза її межами), зустрічах, концертах, перемога у конкурсі «Muz-DJUICE» і, найголовніше, – зйомка дебютного кліпу і вихід альбому «Молися на мене», презентація яких відбулася 23 квітня у Львові. Після цього ми вирішили взяти в музикантів інтерв’ю.
Чому альбом називається саме «Молися на мене»?
Саша Іващук (вокал, гітара): Він має таку ж назву, як і однойменна композиція, що увійшла до альбому, тому аналогію потрібно проводити з нею. Загалом,цей альбом про любов до власного Его, про любов до себе. Більшість пісень подані від першої особи і скеровані на висвітлення індивідуального внутрішнього світу людини. Дуже часто людям не цікаво, що відбувається у когось в душі, а отже їм не цікаво, що діється у власній душі. Тому хотілося, щоб композиції з альбому примусили замислитись і, можливо, щось зрозуміти про себе, щось відчути або просто дарували задоволення від музики. Зрештою, музика лікує…
Композиція «Молися на мене»…
Саша: Лірика побудована на асоціаціях, тобто кожен мав би сприймати її по-різному, в кожного уява будує це по-своєму. Суть фрази «Молися на мене» – це зверни увагу на мене, на те, що я роблю і побачиш, що це не найгірше, що у світі відбувається, тобто ми повертаємось до теми альбому, любові до власного Его.
Саша Іващук
Коли була написана ця пісня?
Саша: Написав я її десь у 2006 році…
Рома Кучерак (гітара): Пам’ятаю, як два роки тому Саша вперше почав виконувати її в акустиці і ми просто почали грати. Антона ще в гурті не було і ми її починали зводити зі старим барабанщиком, тоді й з’явився вступ…
Саша: Це одна з перших композицій, яку ми почали в цьому складі робити…
Рома: Тоді ми вирішили, що у цій пісні має бути соло на басу, бо ні в одній ще не було і…
Юрко Баковський (бас): … взяли і заграли. (сміється)
Як народжується пісня?
Рома: Коли в нас починається робота над новою піснею, то Саша каже, що послухайте, в мене є нова пісня і просто грає її на акустичній гітарі. Отже, ми її слухаємо, якщо подобається, то починаємо з нею щось робити. І тоді кожен старається під час того, як пісня лунає під гітару, підставляти щось своє, тобто вносити свою якусь частинку. Комплексне рішення. От так і народжується пісня. (сміється)
Майже в кожній пісні йде звернення до певної особи. Хто ж ця особа?
Саша: В ліричній композиції, як правило, присутня певна особа. Кожна пісня має свою історію, передісторію. В цілому ж, звернення хоча іде до особи, але ця пісня пишеться для людей крізь призму звернення. Кожен цю особу уявляє по-різному, у кожного у душі є свої індивідуальні почуття, які притримані тільки цій людині. Якщо ж говорити про зміст композицій, то хотілося б, щоб пісні допомагали людям замислитись, щось зрозуміти, відчути, подивитись на деякі ситуації під іншими кутами, під іншими ракурсами або просто побачити в цих піснях частинку себе.
Роман Кучерак
Можливо, це – Ваша муза?
Саша: Можливо так і є… (сміється)
Антон Мінчук (ударні, перкусія): Можливо і не одна… (сміється)
Треки, які увійшли до альбому, створені гуртом в теперішньому, третьому складі?
Саша: Навіть якщо деякі пісні були написані і робились раніше, то хоча композиційно пісня змінена, проте гармонія, мелодика та ж сама…
Рома: Це ті ж початкові пісні Сашка, але перероблені. Після зміни барабанщика, практично всі барабанні партії були переписані, наприклад, у «Анатомії Болю». Взагалі, якщо нова людина приходить у гурт, то вона дивиться на старі пісні вже з іншого боку і каже, що вона хоче тут зіграти так, тут – інакше. Тобто, за узгодженнями, ми нову людину підлаштовуємо під цю пісню.
Слова до «Анатомії Болю» написав Олександр Морушко. Хто це?
Саша: Олександр Морушко – наш добрий друг, товариш. Він є одним з дуже талановитих закарпатських поетів. Пісня «Дотики» також написана на його текст (вірш «Я скупаю тебе у ніжності» із збірки «Анатомія Болю»).
Пісню «Ті, що люблять рок» ви співаєте, насамперед, про себе?
Саша: Кожна людина щось робить, про щось співає, щось говорить, як правило, те, що вона відчуває. Набагато складніше, наприклад, сісти у Львові і написати «Роман про полярних дослідників», ніж написати його там, де ти бачиш тих дослідників, бачиш те, що вони роблять. Трохи грубе порівняння, але, напевно, через то і ця пісня є про нас і від нас, і для тих, що люблять рок. Зараз така епоха – цінності дуже міняються. Якщо людина любить, наприклад, рок, а їй кажуть любити щось інше, то багато хто може просто загубитись в цих переконаннях. Тому в «Тих, що люблять…» йдеться про те, що треба любити те, що ти дійсно любиш, що потрібно бути самим собою. Знову повертаємось до теми – любов до власного Его.
Юрій Баковський
Чому саме ця пісня є остатньою в альбомі? Це банальний збіг обставин, чи авторський задум?
Саша: При складані track-list’у ми дотримувались того, щоб цей альбом можна було слухати по колу – закінчується фінальна композиція і починається перша, і т.д. В цьому і сила альбому. Також добивались цілісності. «Ті, що люблять рок»– це мінімальне резюме про людей, які люблять рок, люблять рок-музику, люблять такий стиль життя.
Розкажіть про сам запис альбому…
Саша: Насамперед, про те, як це все почалося… Ми виграли у 2007 році конкурс «Muz-DJUICE» від «Київстар», де головним призом був випуск альбому – ми подаємо матеріал і завод випускає диски. Ну, звичайно, ми дуже зраділи, що з’явилась така можливість, оскільки все фінансування в гурт відбувається нашими зусиллями, але постало питання – де нам записуватись? Проаналізувавши ринок і зробивши співвідношення ціна/якість, ми зрозуміли, ті гроші, які ми б мали заплатити комусь, ми можемо вкласти в свою апаратуру і зробити міні-студію вдома. Що з цього вийшло ви можете почути.
Тобто, буквально, ви записували альбом вдома?
Юра: Вдома – це якщо говорити про місце знаходження студії. Не мається на увазі що це був якийсь диктофон…
Саша: Це все серйозно робилось, дуже довго вчились. В цій справі головним був Славік, фактично, процесом запису керував він.
Славко Швед (електроніка): Левова частка роботи перепала на мене, оскільки мені подобається працювати над зведенням і експериментувати з музикою. Довгий час я залишався сам-на-сам з піснями, було багато їх варіантів, труднощів, але, думаю, як для першого разу, я непогано впорався з завданням. (сміється)
Антон Мінчук
Очевидно, чотиризнак на обкладинці теж повинен мати підтекст…
Саша: Ідея про ці чотири знаки виникла досить давно. Спочатку ж була абсолютно інша: ми хотіли розмістити якісь фотографії з таким сенсом, потім з іншим. Довго все робилося, фотосесії відкладалися. Напевно, недарма, тому що в один прекрасний день щось таке мені в голову прийшло і цей логотип намалювався десь за 15 хв. Долар, Євро, Скрипковий ключ, Японська Єна. Зрозуміло, що ключ, як за розміром, так і за кольором відрізняється. Насправді, чув дуже багато варіантів, що тут намальовано, і пояснюю перший раз людині зі сторони (сміється). Я б назвав це просто – перевага духовного над матеріальним. В принципі, так як весь альбом такий, то і ця ідея асоціативна, кожен повинен бачити щось своє. А хто вже щось побачить – це добре, головне, щоб воно йому на користь пішло.
Слідкуючи за ЗМІ, помічаю, що фактично усі інтерв’юери задають Вам питання: «Чому музика – найважчий наркотик» ? Як народилося гасло, яке «переслідує» гурт ось уже десяток років?
Саша: Це дуже стара історія, ще коли перший склад був…
Юра: Хлопці все перепробували і сказали так і є…(сміється)
Саша: Була дуже складна проблема, як назвати гурт. Якось у процесі багатьох розмов виникло гасло «найважчий наркотик». Тоді почали сидіти і думати, як би це все «заокруглити», щоб воно звучало гарно і в той же час якось захоплююче, заворожуюче і благородно. От і вийшло, що ми себе гордо (не побоюсь цього слова) кличемо – «Опіум».
Славко Швед
Яку музику любите слухати?
Рома: Дуже багато різної музики слухаємо… Адже нам цікаво, як розвивається музична індустрія… Тому в цьому плані ми – меломани.
Антон: Якщо зібрати всю музику, яка є, то кожен слухає щось з того… Ну, крім жорсткої попси (сміється), хоча якихось упереджень у нас немає. Кожна музика має право на існування і слухача.
Певно, найбанальніше, але знаю точно, що найочікуваніше читачами питання: чим «Опіум»займатиметься в найближчому майбутньому?
Саша: Зараз хочемо трошки поїздити – презентувати альбом Західною Україною. Остаточний графік турне ще не визначений, хоч попередні домовленості вже є. Також плануємо завітати і до Києва.
Побажання слухачам…
Рома: Слухайте музику і отримуйте від неї задоволення!
Антон: Щоб кожен знайшов щось своє у цій музиці…
Слава: Щоб наркотиком для вас була тільки музика!
Саша: Я хочу побажати якомога більше якісної і хорошої музики; щоб всі розуміли, музиканти – також люди.
Юра: Щоб ви завжди знаходили час для улюбленої музики!
Автор – Козачок Михайло (http://a-music.com.ua)