Чому українські гурти беруть англомовні назви?

Чому українські гурти беруть англомовні назви? Це модна тенденція чи комплекс меншовартості? Орієнтація на Захід чи підлітковий максималізм? Чи справді це потрібно українській музиці? Думки з цього приводу та позицію українських гуртів ми з’ясовували напередодні Дня української писемності та мови.

Іншомовна назва українського гурту ― „за“ і „проти“

По той бік „Місяця“

Позиція засновника і лідера гурту „Щастя“ Дмитра Остроушка така:

― У кожного гурту є свої причини вибору назви. Для когось англомовні назви ― це круто, хтось інакшої й не уявляє, хтось знайшов класну фразу англійською, яка на рідну мову ефектно не перекладається, але також я бачу в цьому цілком природнє прагматичне пояснення. В час глобальних комунікацій і досить умовного обмеження, яке створюють кордони, було б неправильно нехтувати можливістю охоплення якомога ширшої аудиторії, яку дарує музикантам інтернет і всі його ресурси. Одним з факторів для більш ефективного просування музики є назва, і вона повинна бути ефектною, зрозумілою, повинна запам’ятовуватись і створювати інтригу. Найлогічніше ― не намагатись нав’язати слухачеві хитромудру назву, а вигадати таку, яка буде ще одним двигуном для завоювання успіху в аудиторії.

Схожої думки й учасник гурту „Lumiskerot“ Ростислав Подолянко:

― В іншомовній назві є велика частка простого пафосу: адже слово, яке невідомо що означає, або класно звучить і пишеться латиницею ― це „круто“. Якщо назва „латинкою“ ― є ще й такі фактори „за“, як простіше написання назви гурту на міжнародних інтернет-ресурсах, створення доменного імені сайту групи та реклама загалом. Латиницею легше оперувати, вона присутня і відома всюди, в той час як кирилиця ― ні. Звичайно, що з гідним підходом, рекламними кампаніями та розкруткою, гурт з українською назвою багато чого досягне в світі. Але для цього потрібно витратити більше часу, грошей та ідей.

Z чи З?

Є й така річ, написання першої букви у назві гурту англійською, а решта ― по-українськи. Виходить така-собі мішанка стилів. У нас є Lама, Zоряна ― дівчата органічно інтегрувалися у світову культуру шоу-бізу, не забуваючи при тому співати по-українськи.

Дана Винницька, лідерка відомого джазового гурту „ShockolaD“, про доцільність написання української назви „латинкою“ висловлюється так:

― Все починається від потреби бути більш зрозумілим ширшому колу людей. Англійська мова є мовою порозуміння в цілому світі, тому й недивно, що музиканти її використовують. До того ж, це світова тенденція сьогодні, хоча в Україні така ситуація й справді схожа на комплекс меншовартості. Музиканти мають завойовувати серця людей не тільки назвою, а ще й добрими текстами.

Vox populi

А що ж думають самі слухачі?

Оксана Степанюк з другого курсу ІНЕМу вважає, що англомовні назви стали такими популярними тому, що це таке-собі новомодне віяння, мовляв, наш гурт не буде такий, як усі, бо він надзвичайно особливий, тому й називатися буде якось хитромудро. Але таких от „особливих“ з кожним днем стає все більше і більше, що й годі запам’ятати, зауважує дівчина:

― Як на мене, це лише псує імідж гурту, особливо юного, бо коли виходять на сцену молоді прищаві хлопчиська із типовим західно-українським говором, а назва у них, до прикладу, „Time for change“ („Час для змін“ ― Авт.), то якось ця „крива картинка“ відбиває бажання їх слухати… І сприймати серйозно. На мою думку, сьогодні оригінальним є той, хто співає пісні українською мовою і називається відповідно. Тоді і слухачам легше розрізняти хто є хто.

Глобалізація має рацію?

Звісно, що молодим гуртам без достатньої фінансової підтримки легше назвати свою групу по-англійськи, викласти музику в інтернет і просити до столу світ ― скуштувати їхньої муз-кухні. Зрозуміло й також, що молоді музиканти хочуть бути схожими на своїх іноземних кумирів, на яких вони, можливо, росли. Але іншомовне ім’я гурту не гарантує йому одразу світової популярности. Цей простий закон зрозуміли „Океан Ельзи“, „ВВ“, „Друга ріка“, „Кому Вниз“, „Піккардійська терція“, „Мертвий півень“, „Плач Єремії“, „Файно“, „Бурдон“… Назва по-українськи ― а знамениті і в Україні, і далеко за її межами! Можна й мати українську назву, але говорити англійською, якщо гурт десь подорожує по Європі, тоді і музиканти покажуть освічений рівень, і назва гурту хоч-не-хоч запам’ятається, як це свого часу зробили вищеназвані гурти.

Політолог та співачка Софія Федина має таку точку зору на цю проблему:

― Однозначно, це комплекс меншовартості. Бо українське, ніби-то, не таке. І це стосується не тільки гуртів, а й назв магазинів, журналів, брендів. Змінити це можна тільки виховуючи змалечку повноцінних громадян України, привчати їх до українських мистецьких цінностей, які мають стати нормою, мають бути престижними, і в той же час ― розбудовуючи державу, в якій кожна особистість має можливість реалізувати себе.

Замість післямови

Варто зазначити, що в процесі дослідження вийшли не такі плачевні результати, яких я сподівалася. Українських гуртів з українськими назвами у нас насправді набагато більше, ніж очікувалось: „Оратанія“, „Верховна Зрада“, „Тінь Сонця“, „Проджектор Джміль“, „Аритмія“, „Околиця“, „Червоне“, „Анна“, „Карна“, „Ірій“, „Замкова тінь“, „Полинове поле“, „Тарасова ніч“, „Кожному своє“. Тож чи ми полюбимо українське, чи будемо таке слухати, а, відповідно, й піднімати рейтинги популярності гурту, залежить і від нас самих.

Думки вивчала Софія МАТВІЇВ