Як львівські поети про війну читали

В четвер 22 жовтня у львівській книгарні “Є” відбулися “Воєнні читання”.
 Ініціаторками цього заходу були дві молоді львівські поетеси Мар’яна Максим’як та Альбіна Позднякова. На їх запрошення до книгарні завітали Остап Сливинський, Галина Крук, Роман Рудюк та Оля Вербицька.

 Про відчуття війни в житті та відображення її в літературі говорилося дуже багато. Остап Сливинський ділився враженнями від перебування в балканських країнах напередодні військового конфлікту та читав вірші, котрі не увійшли до його збірок і це стало своєрідною прем’єрою вечора. Галя Крук розповідала про різні виміри війни у сприйнятті жінки – від дитячих уявлень про бомбосховище та бабусиних розповідей, до спогадів про біженців у 90-х роках. Альбіна Позднякова читала свої переклади творів російської поетеси Єкатєріни Боярських, вірші Катерини Калитко та власні. Єдиним, з присутніх на вечорі, хто поділився спогадами про службу у війську, став Роман Рудюк. Його армійські розповіді про те, як товаришам по службі сподобалася книжка Романа Скиби, неабияк розвеселили слухачів. Читав Роман також вірші армійського і пост-армійського періоду. Наостанок Оля Вербицька прочитала надзвичайно емоційну поезію Мар’яни Максим’як, котра не змогла прийти на вечір та власні вірші про серце жінки, котре є своєрідною часовою бомбою.

А ще поети багато говорили про улюблених письменників, чиї твори на воєнну тематику свого часу справили неабияке враження. На думку поетів найкраще про війну писали Гемінгвей та Ремарк, ну а з вітчизняних письменників – Осип Турянський та Олесь Гончар. Загалом резюме вечора поети окреслили таким чином – з воєнною тематикою слід бути обережним і не варто спекулювати на цій темі у власній творчості.