У Національному музеї у Львові відкрито виставку Корнила Устияновича
12 серпня в Національному музеї імені Андрея Шептицького у Львові відкрилась виставка творів Корнила Устияновича, приурочена 170-річчю від дня народження митця. Ця виставка – найбагатша та найповніша збірка оригінальних творів митця. Вона налічує 41 малярську й чотири графічні праці художника. Зібрані в музеї твори представляють художника, насамперед, як майстра станкового живопису, що працював у різних жанрах: історичному, побутовому, а також у пейзажі та портреті.
Корнилові Устияновичу належить першість у багатьох напрямах тогочасного суспільно-культурного життя галицького краю. Поет, публіцист, драматург, редактор, ілюстратор, карикатурист, маляр, різьбяр, іконописець, мистецтвознавець, актор-декламатор, конструктор літаків, громадський діяч… Різностороння діяльність була викликана щирим прагненням творити для добра та поступу рідного народу.
Довiдка
Народився Корнило Устиянович 22 вересня 1839 року на Львівщині у селі Вовкові в родині священика й відомого галицького поета Миколи Устияновича. Мистецьку освіту отримав у віденській Академії образотворчих мистецтв (1858-1863), навчаючись у відомих майстрів пензля – Кристіяна Рубена, Йозефа Фюріха, Карла Блааза, Карла Вурцінгера, Петра Гайгера. У Відні, будучи активним учасником слов’янських товариств, захоплювався ідеєю панславізму про об’єднання слов’янських народів під проводом Росії. У формуванні світогляду Корнила Устияновича відіграла дружба з польським художником Артуром Гротгером, Андрієм Грабовським та знайомство з Броніславом Залєським. Вони першими відкрили йому Шевченка. Саме голос великого українського поета, що правдою звучав у серці, як згадував сам художник, допоміг не стати “перевертнем” свого народу й поступово позбуватись ідей всеслов’янства.
1863 року Корнило Устиянович залишив навчання у Відні й повернувся додому. З цього часу життя художника проходить у постійних мандрах. Відвідав Холм, Варшаву, Петербург, Київ. Внаслідок подорожей Польщею та Росією остаточно позбувся панславістичних поглядів. 1868 року став членом-засновником Товариства “Просвіта”. Упродовж 1881-1883 років Корнило Устиянович редагував та ілюстрував сатиричний часопис “Зеркало”. 1886 року виїхав на декілька місяців до Відня, щоб створити свого знаменитого “Мойсея”. 1897 року вирушив у подорож Чорним морем на Кавказ до брата Теодозія у Сухумі. Звідти повернувся 1898 року й, проживши ще п’ять років, помер у селі Довгому, що біля Дрогобича, 22 липня 1903 року.