Регенерація «Нової деґенерації»
Із нагоди двадцятиріччя від створення легендарного літературного угрупування «Нова деґенерація» 10 березня у книгарні «Є» відбулася зустріч із її представниками – відомими письменниками Іваном Андрусяком та Степаном Процюком, а також із головним редактором видавництва «Грані-Т» Оленою Мовчан. На презентації під назвою «Грані есеїстики» знані автори розповіли про свої нові твори та поділилися власними міркуваннями про сучасну українську літературу. Зокрема, Іван Андрусяк представив книгу «Дуби і леви», Степан Процюк – «Аналіз крові», а Олена Мовчан від імені Івана Ципердюка (який, на жаль, не зміг приїхати до Львова через важливі обставини) – його «Подорож крізь туман». Читачі мали змогу поставити запитання культовим письменникам та із задоволенням послухали уривки із нових книг.
«У літературу добре входити разом, але працювати краще самостійно,» – сказали свою добре відому фразу літератори на початку зустрічі. Цим дали зрозуміти, що попри спільні презентації та тури Україною, не збираються об’єднувати «Нову деґенерацію» знову. «Угрупування плавно розпалось,» – лаконічно пояснив Процюк. Андрусяк охарактеризував свого колегу як «прозаїка», а себе – як «прозайчика», натякаючи на те, що пише книги для дітей. Коротко пробігшись історією угрупування, письменники зосередилися на обговоренні сучасної української літератури. Зокрема, розповіли, що вже відійшли від поезії: Ципердюк присвятив себе журналістиці, Процюк – прозі, лише Андрусяк все ще залишається вірним віршам.
Іван Андрусяк висловив занепокоєння станом сучасної літератури. Він висловив думку, що поезія в Україні скорочується до рівня університетських філфаків. Досить критично поставився до сучасної прози, що з гумором відзначив Степан Процюк. Андрусяк також пояснив, що хоча три нові книги письменників – абсолютно незалежні одне від одного твори, всіх їх об’єднує інтимність. «У Степана – це психоаналітична інтимність, в Івана – континуальна, у мене – міфологічна».
Після цього автори зачитали деякі уривки із власних книг. Андрусяк обрав есе під назвою «Пам’яті рядового Лаюка», Процюк – «Нарцисизм і страждання», Олена Мовчан прочитала уривок твору Івана Ципердюка «Забуття. Батько».
«Есе – це той жанр, в якому не сховаєшся за своїми героями,» – сказав Степан Процюк. Глибоку психологічність власних творів він пояснив захопленням психоаналізом, що «дає додаткову інформацію про людину, нові деталі, знання».
Андрусяк був не менш відвертим із присутніми. «Есе – жанр, з яким треба спілкуватися очі в очі» – звернув увагу він на те, що беручись за такий твір, треба мати перед собою правду, реальну основу.
Обидва письменники скептично поставилися до епатажності сучасної літератури. «Це лише засіб, а не кінцева мета,» – пояснив Процюк. Андрусяк з гумором запитав, що слід розуміти під словом епатаж. «Здається, було вже все,- підсумував він. – Українського читача тепер нічим не здивуєш. Весь мій епатаж – філологічна освіта».
Письменники з гумором поставилися до процесу написання книг. Андрусяк заявив, що не має творчих криз і завжди займається літературною працею. Процюк сказав, що переживає спади в творчості, але намагається не припиняти писати. Письменники висловили сум з приводу того, що українці так мало читають. Теперішню популярність есеїстики вони пояснили глобалізацією суспільства та кризою художності. Втім, зустріч завершилася на оптимістичній ноті – письменники висловили впевненість у розвитку майбутньої української літератури. Наприкінці презентації Олена Мовчан розповіла про серію книг видавництва «Грані-Т» під назвою «De Profundis», в якій і з’явилися твори іменитих письменників та пообіцяла її розширити. Опісля усі бажаючі мали змогу придбати нові книги та отримати автографи.
«Писати есе мене спонукало саме життя. Я не відвернувся від поезії, просто присвятив себе ще й іншим жанрам. Хочеться донести думки, міркування, бачення людям, аби тебе почули, вислухали, зрозуміли. Есе дає мені цю можливість» – поділився зі мною Іван Андрусяк.
Коротка довідка: Літературне угрупування «Нова деґенерація» створене 1991 року в Івано-Франківську Іваном Ципердюком, Степаном Процюком та Іваном Андрусяком. У 1992 вийшла поетична збірка літгурту під такою ж назвою – «Нова деґенерація». Вона спричинила чималий резонанс, і хоча критика скептично поставилася до неї, читачі визнали її найкращою книгою. Зараз усі три письменники працюють незалежно одне від одного, але підтримують дружні стосунки.
Анна Романдаш