Експозиція Василя Бажая у галереї “Дзига” (інтерв’ю)
Від 21 квітня до 3 травня у галереї “Дзиґа” триває проект «REX» (живопис , інсталяція) Василя Бажая.
Василь Бажай без перебільшення вважається одним з найбільш виразних майстрів живописної пластики.
Він – перш за все живописець і “чистий” абстракціоніст, повністю заглиблений у стихію кольору і форми. Тому яскравий пласт вражень від його робіт – це багатство і краса колориту, різноманітність та змістовність формальних рішень. Художник за порівняно короткий час також став лідером і класиком у сфері інсталяції і ready-made об’єктів, щоправда останні декілька років зосередився суто на живописній структурі.
Виявивши у візуальному мистецтві унікальну властивість, названу “екологією духу”, він активно реалізував його при розробці концепції перфомансу, як об’єднувального чинника усього власного творчого поля. Полотна Бажая зачіпають та активізують людські органи сприйняття, заставляють думати і повірте – жоден не залишиться осторонь навіть у своїй абсолютній неприйнятності такого мистецтва.
– Для мене не існує життя поза процесом творчості. Але коли я кажу, що для мене головне – не глядачі й не їх сприйняття мене, а сам живопис, мене часто питають, навіщо я в такому разі роблю виставки. Але ж виставка – це теж мистецтво, це гра з простором, з ритмом наповнення й пауз у ньому. Часом я роблю виставки для одного себе в своїй робітні. Коли виставляєте той багаж, той матеріал, з яким працюєте, для самого себе – це цикл, що ніколи не припинається. Він не припиняється, навіть коли спите. Навіть коли ви спите. Це той фанатичний аскетизм, без якого не може існувати мистецтво.
– Одною з ваших робіт є опудало птаха з синьою лінією, що перетинає його. Воно виглядає дещо несподівано серед Ваших полотен. Як його слід трактувати? Як пропозицію подивитися на все з висоти пташиного польоту?
– З цим птахом пов’язана майже містична історія. Якось я їхав на машині, і він кинувся мені на вітрове скло. Звісно, після цього він був вирваний із життя – я не знаю, щ з ним сталося далі – але рештки його матеріальної суті залишилися мені. Може, він сам до мене промовив таким самовбивчим жестом? Я вирішив, що з ним слід щось зробити, щоб виконати його волю. Чому синя лінія? Ось дивіться: є річ чи об’єкт, що живе своїм життям. Він виконує якусь функцію, але раптом щось стається, і після цього його функція стає іншою. Наприклад, це функція контакту з вами через присутність тут як естетичного об’єкту. І ця голуба лінія – це те, що було, що є і те, що є над ним – не в він ньому, а воно над ним. Але це не остаточна розгадка – таємниця залишається навіть для мене.
– Що для вас важливіше – слово чи візуальний образ?
– Якщо я користуюся словом, то тільки там само, як візуальним образом. Слово в моїй штуці (мистецтві) – це об’єкт. Але я не йду від літературного образу, немає такого, що я бачу в такому-то тексті таку-то річ і відтворюю її.
– Багато людей, які звикли до того що «художник – це той, хто малює так, щоби схоже було», захочуть запитатися Вас, що ви зобразили. Чи можна ставити Вам таке питання?
– Таке питання абсурдне саме по собі. Ті, хто його задають, далекі від того, щоб збагнути моє мистецтво. Але є мистецтво, яке можна пояснити від початку до кінця словами. Моє ж – чисто інтуїтивне, я навіть не завжди контролюю себе в процесі роботи.
– Що для Вас важливіше – колір чи форма?
– Поділу немає. Іноді один-єдиний мазок може бути несамовито об’ємним і бути потужним об’єктом. Це невід’ємні речі, особливо в моїй роботі.
Роман Ганкевич(мистецтвознавець):
– Бажай передовсім продовжує традицію концептуалістів. Тут представлено роботи трьох періодів творчості Бажая, і три естетики. Бажая важко віднести до якоїсь течії. Роботи періоду середини 90-х можна віднести до неоконцептуалізму. Частину інших – до абстрактно-експресивних. Роботи, що виставлені справого боку біля входу – це те, що виставлялося на дзигівській акції «Ноїв Ковчег» 2002 року – нагадують творчу мову німецького художника Ансельма Кетлера – передовсім прагнення поекспериментувати з площиною й текстурою та з іншими матеріалами. Фігуративні твори мають щось він Френсіса Бекона. Тут фігуратив виступає не як суто зображальний засіб, а як метод абстрактного образотворення. Але те, що Бажая можна порівняти з деякими художниками, не означає, що він надихається їх творчістю. Просто деякі художні методи, що використовуються ними, є універсальними – навіть в тому, що має бути відображено, не кажучи вже про те, як. Якщо подивитися а багатьох інших художників і на їхнє відношення до філософії, до музики, до інших жанрів мистецтва, до трактування того, що їх оточує, то зустрінемо певні парадигми, які для них універсальними. І ця універсальність образотворчої мови дає нам, мистецтвознавцям, об’єднувати щось в стилі.
– Що є основою творчої мови Бажая?
– Текстура, колір, форма; а передовсім – ідея. Мистецтво Бажая – це не те, що має чи може бути зрозумілим народу. Якщо на те пішло, то йому взагалі байдуже, розуміє його хтось, чи ні. При цьому він умудряється жити з того, що пише, не підробляючи всяким там розписом церков і т.д. Його роботи продаються, не так добре, як хотілось би, але за немалі суми – 25-30 тисяч євро. До речі, тепер його часто купують українці.
– Наскільки важливою є постать Бажая для українського малярства?
– Ця людина зробила настільки великий внесок у розвиток львівської школи живопису, що якби хтось почав претендувати на свою першість в якійсь естетиці у львівській школі, то йому би зразу вказали на Бажая, який зробив велетенську роботу. Починаючи з кінця 80-х він справляв великий вплив на художників, а зараз в багатьох художників відчувається його вплив. В 99 він створив секцію концептуального мистецтва при Спілці художників. Вона дозволяє існувати іншому мистецтву. До речі, спершу ця секція відкрилася у львівському відділенні.
– Чого можете побажати нашому живопису?
– Він має стати… Не те, щоби більш елітарним… Передовсім, більш самостійним. І ще йому потрібні серйозні глядачі й серйозне трактування.
Довідка
ВАСИЛЬ БАЖАЙ
Народився 4 жовтня 1950 року.
Постійно живе і працює у Львові.
Напрямки творчості: живопис, інсталяція, перфоманс
Освіта: 1973 — 1979 — Львівська академія мистецтв.
Членство в спілках:
?З 1998 року – голова секції концептуального мистецтва Львівської спілки
художників, Львів, УКРАЇНА.
?З 1996 року – член правління Львівської спілки художників України.
?З 1991 року – член Львівської спілки художників України
Нагороди:
?2001 р. — лауреат премії ім. Івана Труша за активну мистецьку діяльність в галузі
живопису.
?1996 р. — лауреат премії «Золотий перетин» (1-й приз).
Державні колекції:
?Львівська галерея мистецтв, Львів, УКРАЇНА.
?Національний музей, відділ «Українське мистецтво ХХ ст.», Львів, УКРАЇНА.
?Національний музей, Київ, УКРАЇНА.
?Спілка художників України, Київ, УКРАЇНА.
?Палац мистецтв, Львів, УКРАЇНА.
?Французький культурний центр, Київ, УКРАЇНА.
?Хмельницький музей образотворчого мистецтва, Хмельницьк, УКРАЇНА.
Галерейні колекції:
?Галерея Альберта Схьорса, Гент, БЕЛЬГІЯ.
?Культурно-мистецький Центр «Дзига», Львів, УКРАЇНА
?Центр Сучасного мистецтва «Брама», Київ, УКРАЇНА.
?Галерея «Скульптура», Понтіак, Детройт, США.
?Музей мистецтва Циммерлі, Нью-Джерсі, США.
?Галерея «Ательє Карась», Київ, УКРАЇНА.
Джерело: Дзиґа