Львівський академічний театр ім. Леся Курбаса за підтримки Інституту Відкритого Суспільства (Будапешт) представляє 8,9,10 липня прем’єра!

Вільям Шекспір: Король Лір (капричіо на 2 дії)

Адаптація і режисура: Овлякулі Ходжакулі

Сценографія і костюми: Марія Сошина

Фортуна погано обходиться з тими, хто до неї підлещується. Тому, хто приклавши всіх зусиль підіймається догори, вона дає спершу дим, а потім, караючи, кидає додолу.

Овлякулі Ходжакулі –

людина без громадянства, що визнана критиками найкращим режисером Центральної Азії. Народився в Туркменістані. Закінчив Ташкентський театральний інститут. Працював головним режисером Чарджоуського музично-драматичного театру, керував Ашгабадським ТЮГом, велику кількість найзнаменитіших своїх постановок здійснив в узбецькому театрі «Ільхом». На даний час є одним з найбільш запрошуваних режисерів, що походять з колишнього Радянського союзу – здійснив понад 50 постановок в багатьох театрах Індії, Франції, Японії, Росії, України, Киргизії, Казахстану. Вистави режисера є лауреатами та призерами багатьох міжнародних театральних фестивалів в Туркменії, Узбекістані, Україні, Росії, Туреччині, Хорватії, Румунії, Польщі, Німеччині, Фінляндії, Італії, Швейцарії, Франції, Індії, Японії, Пд. Кореї.

На запрошення Львівського театру ім. Леся Курбаса та за підтримки Фонду Сороса (Інститут Відкритого Суспільства) Овлякулі Ходжакулі здійснює у Львові постановку трагедії Шекспіра «Король Лір». Дана постановка є пепршим зверненням театру ім. Леся Курбаса до Шекспіра. Першим і дуже несподіваним!

Театр Овлякулі Ходжакулі являє собою парадоксальне явище пізнього пострадянського культурного простору Центральної Азії – він поєднує традиції російської театральної школи з новітніми уявленнями про художнє обличчя театру, що є вільний від ідеологічних шор радянської пори. Овлякулі Ходжакулі, що не втратив в «часи змін» своєї глибокої пристрасті до справжніх художніх пошуків в театрі, дуже швидко перетворився в одного з найбільш оригінальних і знаменитих режисерів Центральної Азії. Його театр, що не переслідує кон’юктурні, прагматичні, тимчасові цілі, звертається до вічних загальнолюдських ідей, пристрастей, почуттів.