Національний музей у Львові

Один з найвизначніших музеїв України, фонди якого зберігають шедеври митців європейського значення – Пінзеля, Полейовського, Філевича та ін. Ядро колекції – збірка іконопису. Унікальною є збірка народної сакральної скульптури, яка не має собі рівних за кількістю і художніми вартостями. У залах музею на пр. Свободи, 20 розміщена експозиція давньоукраїнського мистецтва та мистецтва ХІХ – поч. ХХ ст.

Історія :

Національний музей у Львові – одна з найвизначніших в Україні скарбниць пам’яток національної культури і мистецтва – закладений у 1905 році Митрополитом Андреєм Шептицьким спочатку як приватна фундація за назвою „Церковний музей”, а з 13 грудня 1913 року урочистим актом переданий у дар українському народові як Національний музей у Львові.

Роботу з організації музею та укомплектування збірок за активної участі української громади очолив Іларіон Свєнціцький (1876-1955), відомий вчений у ділянках історії, славістики та мистецтвознавства, довголітній директор музею (1905-1952). Водночас розвиткові музею сприяли Іван Франко, Михайло Павлик, Василь Щурат, Володимир Шухевич, Іван Труш, Володимир Гнатюк, Олекса Новаківський, Станіслав Людкевич, Олександр Мишуга, Соломія Крушельницька та багато інших відомих діячів науки і культури, котрих гуртував музей.

На сьогодні фонди музею налічують понад 100000 одиниць збереження, репрезентуючи вікові традиції розвитку українського мистецтва та національної культури.

Предметом особливої гордості є найбільша й найповніша в Україні колекція середньовічного українського сакрального мистецтва XII – XVIII століть. Це – ікони, скульптура, рукописи і стародруки, декоративна різьба, метало пластика та гаптовані церковні тканини. Ця збірка доносить до нас із глибини століть художню культуру України, яку зберегли оригінали давніх епох. Найбільш багатогранно у збірці музею представлена ікона XIV – XVIII ст.. в основному з теренів Західної України. У ній найвартіснішими є пам’ятки XIV – XVI ст. – золотої доби іконописного малярства.

Епоха українського ренесансу та бароко представлена у творчості Івана Рутковича (Жовківський іконостас XVII ст.) і Йова Кондзелевича (Богородчанський іконостас 1698-1703 рр.), які привнесли у своїх пам’ятках струмінь гуманістичного світосприйняття, органічно поєднавши давні іконографічні засади та реалістичні тенденції нового часу.

Вартісні пам’ятки писемної культури зосереджені у збірці рукописів та стародруків, формування якої розпочалося від часу заснування музею. Основу збірки заклали зразки, подаровані Митрополитом А.Шептицьким, а її поповнення на науковій основі було продовжене професором І.Свєнціцьким. Збагатили колекцію і дари діячів культури та просвіти, духовних осіб, а також скарби із збірок Ставропігійського інституту, Львівської Греко-Католицької Митрополії та Капітули, товариства „Просвіта”, НТШ, Народного дому, Богословського наукового товариства, бібліотеки оо.Василіян, які були передані до музею після 1939 року.

Водночас у фондах музею зберігаються шедеври й таких митців європейського значення, як Пінзеля, Полейовського, Філевича та інших. Дуже вартісною у колекціях є підбірка української народної та професійної гравюри XVII – XVIII ст.(близько 1000 одиниць збереження).

Розвиток українського мистецтва XIX – поч. ХХ ст. репрезентує збірка творів живопису художників Наддніпрянської та Західної України.

Гордістю музейної колекції є низка оригінальних творів Тараса Шевченка – основоположника реалістичного напрямку у вітчизняному образотворчому мистецтві.

У збірці творів XIX – поч. ХХ ст. – мистецька спадщина класиків української образотворчості К.Устияновича, Т.Копистинського, С.Васильківського, Ф.Красицького, А.Манастирського, І.Труша, О.Кульчицької, а також твори тих митців, чиї імена були надовго викреслені з духовної скарбниці нашого народу, — М.Бойчука, М.Сосенка, Л.Геца, П.Холодного.

На окрему увагу заслуговують зібрання творів народного мистецтва , які формувалися уже в перші роки існування музею. Сьогодні вони налічують понад 20000 одиниць і представляють усі типологічні різновиди та жанри народного мистецтва, обіймаючи період XVII – XX ст.

Це – вироби з кераміки, кості, металу, тканини, вишивка, різьба по дереву, народний одяг, писанки, витинанки, малювання на склі.

Кращі твори із музейних збірок представлені увазі шанувальників мистецтва у постійних експозиціях:

– „Давнє українське мистецтво”
– „Мистецтво XIX – поч. ХХ ст.”
– „Українське мистецтво ХХ ст.”
– „Народне мистецтво”.

Окрім постійних експозицій в музеї також відбуваються тимчасові виставки.