30 листопада Заньківчани відсвяткують 80-річчя свого улюбленого та найстаршого за стажем роботи колеги – народного артиста України Бориса Міруса.
Вечір отримав назву «Театр як доля» – стежки життя щоразу повертали цю людину до театру. Якими вони були? Розіграні акторами сцени з його життя, виставка фоторобіт та реквізитів політв’язня, спогади друзів – все це буде спробою розповісти про Велике та яскраве життя Бориса Міруса.
Серед запрошених на Святочну академію – Богдан Ступка, Роман Іванничук, Богдан Стельмах та інші видатні особистості.
Запрошуємо й Вас розділити радісні хвилини з нами!
Борис Мірус народився 1928р. у с.Синякова Чортківського району Тернопільської області. 1945р. вступив до акторської студії при театрі ім.Марії Заньковецької. Ще студійцем був зарахований до акторського складу. Та вже за рік його, двадцятилітнього, було арештовано органами МГБ, і він пройшов усі “студії” політичного в’язня тривалістю 10 літ. Це був єдиний випадок, коли Борис Михайлович залишав ці стіни й цю сцену.
Зі своїх 80-ти рідному театрові віддав 50. Грав великі й малі, епізодичні й головні ролі, а разом їх – понад 200. Кожне покоління львів’ян може пригадати улюбленого персонажа, радісно впізнає, хоч як змінене, обличчя. У них поєдналася українська природа обдарування зі здатністю до органічного перевтілення, гумор, тонке відчуття найскладніших жанрів і глибоке проникнення в характер.
Завдяки цим якостям актор має ряд цікавих робіт у фільмах “Іванна”, “Десятий крок”, “Превосходная должность на земле”, “Сім’я Коцюбинських”, Здравствуй, Балуєв”, “Будні карного розшуку”, “Хазяїн”…
Він доброзичливий та відповідальний, цілковито позбавлений “зіркової хвороби”, безпомилково відрізняє талант від підробки, готовий працювати, допомагати і вчитися. Він загальний улюбленець – Борис Мирус.
адміністрація театру