3 серпня, у вівторок, о 14:15 у Львівській Галереї мистецтв (вул. Стефаника, 3) відбудеться прес-конференція до відкриття виставки видатного львівського архітектора Євгена Нагірного (1885 – 1951 рр.) з архіву, що зберігається у галереї, присвячене його 125-річчю.

Про виставку

5 серпня цього року минає 125літ від дня народження відомого архітектора Євгена Нагірного. Він походить зі славної родини Нагірних, майже всі члени котрої стали відомими діячами і прислужились в тій чи іншій галузі своїй батьківщині. Довгий час було не бажаним згадувати імена цих людей. Церкви, котрі будували батько (Василь) та син (Євген) Нагірні – їх безліч на теренах усієї Західної України, – залишались довгий час безіменними, а дослідження з україністики професора Василя Лева, що був пов’язаний з Нагірними родинними зв’язками – поховані у спецфондах бібліотек. І лиш наприкінці 80-х років минулого століття стараннями директора Львівської галереї мистецтв (тоді – Львівська картинна галерея) Бориса Григоровича Возницького до музею потрапив, у складі виморочного майна по смерті Йосифи Флянч – другої дружини Євгена Нагірного, розрізнений архів, який виявився архівом родини Нагірних -Левів.
У 2000 році у Львівській галереї мистецтв була відкрита велика виставка “Нагірні, Леви: історія родини” та видана, разом з сином Василя Лева – Василем Левом молодшим та онукою Христиною, одноіменна книжка. На відкриття приїхали зі Сполучених Штатів син професора з дружиною та четверо їхніх дочок. Куратором виставки та упорядником книжки була науковий працівник музею Наталка Філевич, котра займається архівом цієї родини.
Цьогорічна виставка приурочена до ювілейної дати Євгена Нагірного і є продовженням дослідження великого архіву цієї відомої родини. На ній будуть представлені проекти та макети церков Євгена Нагірного, документи, листи, фото, котрі ще не експонувались і були передані до архіву по смерті доньки архітектора Віри Нагірної.

Про архітектора Євгена Нагірного

Євген Нагірний (1885-1951 р.) – син Василя Нагірного, визначного галицького архітектора та громадського діяча, одного із засновників коопертивного руху на Галичині. Доробок його (батька) як архітектора налічує понад 200 церков. Проїжджаючи галицькими селами, їх легко впізнати – переважно це муровані, одно-дво-три, а то й п’ятибанні білокам’яні церкви, пишні й величаві. У пректах своїх мурованих і дерев’яних церков , Василь Нагірний продовжував традиції народного будівництва, одночасно творячи новий національний стиль сакральних споруд.
Син Василя –Євген Нагірний -успадкував від батька здібності архітектора і став його гідним послідовником. По закінченні Львівської Політехніки , де вчився у професора І.Левинського, працював разом з батьком, а після його смерті – сам, як вільний архітект. У 1915р. був вивезений росіянами разом з іншими закладниками зі Львова і повернувся лише через кілька років. Працював в Кооперативі Інженерних Робіт / І.Р./, викладав у школі О.Новаківського, практикував як вільний архітект, а також намагався сам виховувати маленьку доньку Віру, адже його дружина померла. У житті легкий і товариський, в праці він був педантичний та солідний. Опрацьовував один проект безліч разів, створюючи варіанти, кожен з яких мав кілька шкіців. Проектував церкви. Але вони були інші, ніж його батька або їхні спільні проекти, – бо він поєднував народне зодчество з елементами модерного стилю. Окрім церков, архітектор проектував й громадські та сільськогосподарські будівлі, приватні будинки. За його проектом була побудована Народна Лічниця у Львові; у 1942 р. він виграв конкурс на кращий проект по відновленню церкви Св.Духа, зруйнованої бомбою у 1939р. Загалом, Євген Нагірний є автором проектів понад 400 різноманітних споруд, більшість з яких є збудована. У 1942-44 роках він очолював художньо-промислову школу з українською мовою навчання /тепер Коледж декоративно-прикладного мистецтва ім. І.Труша/. По війні викладав у Львівському Інституті декоративно-прикладного мистецтва /тепер Академія мистецтв/. Писав працю по барокових пам’ятках Львівщини, яка так і залишилась невиданою.