21 січня у Концертному залі Львівської філармонії відбудеться концерт «IN MEMORIAM – пам’яті Олександра Слободяника». Одного з найвидатніших вихованців львівської фортепіанної школи пам’ятають і люблять у рідному місті. Лише місяць тому на філармонійній сцені з концертом пам’яті Олександра Слободяника виступив співвітчизник піаніста знаменитий скрипаль Олег Криса. І ось вдруге уславлені друзі Олександра збирають львівську культурну спільноту, щоб згадати геніального музиканта.

До Львова завітають дві легендарні постаті сучасної академічної музики: це неперевершений альтист, теж вихованець львівської школи Юрій Башмет та один з найвидатніших сучасних скрипалів Віктор Третьяков, які підтримували з Олександром Слободяником тривалі творчі та приятельські стосунки. До них на сцені філармонії приєднаються львівські метри – композитор і диригент Мирослав Скорик, диригент Ігор Пилатюк, піаністи Оксана Рапіта і Йожеф Ермінь у супроводі Молодіжного академічного симфонічного оркестру «INSO–Львів» та Камерного оркестру «Академія».

Творча біографія піаніста складалась вельми успішно. Олександр Слободяник народився у Києві 5 вересня 1941 року, у родині видатного психіатра Олександра Павловича Слободяника, згодом родина переїхала до Львова. Першою його вчителькою фортепіано стала мати. В шість років він виступив на радіо, а з семирічного віку Олександр навчався у Львівській спеціальній музичній школі для обдарованих дітей, в класі прославленої Лідії Голембо; у п’ятнадцять років був зарахований в Центральну музичну школу при Московській консерваторії, в клас Генріха Густавовича Нейгауза.

У 18 років Олександр став лауреатом Конкурсу імені Шопена у Варшаві, а кількома роками пізніше – Конкурсу імені Чайковського в Москві. Аспірантуру закінчував у класі професор Віри Горностаєвої.

Постійна концертна діяльність Олександра Слободяника розпочалася з 1963 року, і у 60-70-ті не було поціновувача музики в СРСР, який не знав би його імені. На його виступи було складно придбати квитки. Фірма “Мелодія” випускала один за одним його записи, які тепер – особливо запис з концерту всіх етюдів Шопена, Фантазії фа мінор і Скерцо № 3 – називають неперевершеною класикою. У 1970-му він став заслуженим артистом РРФСР.

Світова сцена високо оцінювала його виступи. У країнах Східної та Західної Європи він виступав постійно; на американській сцені Слободяник дебютував 1968 року концертом у Карнегі-холі – тоді критики назвали його “лідером свого покоління”. Він став “новою зіркою” серед таких легенд фортепіано, як Артур Рубінштейн, Володимир Горовиць і Розіна Левіна. Його американським менеджером став Сол Юрок, якому Слободяника рекомендував Святослав Ріхтер (на вечорах в його домі Олександр бував з 1960-х років, і спілкування з Ріхтером стало одним із джерел натхнення молодого музиканта). За блискучим дебютом відбулися виступи у всіх більших містах США, Канади, Японії, країнах Латинської Америки. Американським континентом він гастролював особливо багато, неодноразово виступав з провідними американськими оркестрами, та у 1979 році настала перерва: після введення радянських військ у Афганістан наступив розрив культурних зв’язків СРСР з рештою світу, а для Слободяника це означало неможливість виступати не тільки у США, а й у Британії, Австралії, Канаді… Він повернеться на західну сцену у 1988 році, і це повернення преса назве тріумфальним. В 1989 р. він емігрує до США.

Слободяник гастролював по Європі, Північній і Південній Америці, Південній Африці, Австралії і на Далекому Сході. Його вітали в залах Карнегі-холу, Avery Fisher Hall, Кеннеді-Центру, Барбікан в Лондоні, Ла Скала в Мілані, театрі на Єлисейських полях у Парижі і в Hollywood Bowl. Він виступав як соліст із симфонічними оркестрами Чікаго, Лондона, Піттсбурга, Монреаля, Сан-Франціско, Нью-Йорка, Лос-Анджелеса, Лондонської Королівської філармонії та філармонії Санкт-Петербурга; з Філадельфійським, Клівлендським і Кіровським симфонічними оркестрами; “Солістами Москви”, Національним оркестром Франції і оркестром Gewandhaus Ляйпціга, під управлінням Леонарда Бернстайна, Курта Мазура, сера Джона Барбіроллі, Крістофа фон Донаньї, Валерія Ґерґієва, Маріса Янсонса, Нееме Ярві, Дмитра Китаєнка, Кирила Кондрашина, Мстислава Ростроповича, Геннадія Рождественського, Томаса Зандерлінга, Максима Шостаковича, Юрія Темірканова і Юрія Башмета. Слободяника записували фірми Angel, “Мелодія”, Eurodisc і MCA. Його дискографія включає записи легендарного LIVE-концерту всіх 24-х етюдів Шопена.

Рівних Слободянику в романтичному репертуарі не було. Але й сучасна музика знайшла у ньому блискучого першовідкривача. Адже він першим виконав багато нових творів – 1990 р. виконував написані для нього Альфредом Шнітке “Афоризми” за Йосифом Бродським – текст читав на прем’єрі сам поет. Два місяці згодом в Бруклінській академії музики з оркестром під керівництвом Максима Шостаковича він солював у Фортепіанному концерті А. Шнітке. А у травні з нагоди святкування сторіччя Карнегі-холу 1991 року з Клівлендським симфонічним оркестром і Гідоном Кремером брав участь у прем’єрі його ж Кончерто Гроссо № 5. У 2003 році з Піттсбурзьким симфонічним оркестром та Юхимом Бронфманом вперше в США він виконував присвячений йому Концерт для двох фортепіано з оркестром Олександра Чайковського.

Під час відкриття у вересні 1994 року Моррістаунського міжнародного фестивалю мистецтв, засновником якого був Олександр Слободяник, відбувся гала-концерт, в якому Олександр брав участь як соліст у супроводі оркестру з Санкт-Петербурга під керівництвом Валерія Гергієва. Слободяник залучив найкращих музикантів світу до участі в унікальних програмах фестивалю. Серед них імена Максима Венгерова, Пітера Серкіна, Гідона Кремера, Юрія Башмета, Віктора Третьякова, Володимира Фельцмана. Спеціальними гостями були лауреат Нобелівської премії поет Йосиф Бродський та Євген Євтушенко. На фестивалі були представлені художні виставки творів Ернста Нєізвєстного та Міхаїла Шемякіна. Фестиваль став, без перебільшення, однією з центральних мистецьких акцій у США, що отримала світовий розголос.

Олександр Слободяник пішов з життя 10 серпня 2008 року на порозі 67-річчя. Діагноз – інфекційний менінгіт. Останні роки він мешкав в Нью-Джерсі разом із дружиною, піаністкою Ларисою Крупою, викладав у Montclair University та Петербурзькій консерваторії, давав майстер-класи. Смерть застала його на початку нового навчального року, в розпал роботи над великим проектом, присвяченим ювілею Гоголя…Розробив цілий проект під назвою “Гоголіада”. І ще була в нього одна таємна мрія, про яку не любив казати вголос. Попри вік, невдачі, американську епопею, він хотів взяти з собою Ларису й ноти, повернутися в Україну й почати все спочатку.

Але не встиг…

(за матеріалами львівських видань)

IN MEMORIAM – пам’яті Олександра Слободяника
21 січня о 19.00 Концертний зал Львівської філармонії

Виконують:
Віктор Третьяков – скрипка
Юрій Башмет – альт
Оксана Рапіта, Йожеф Ермінь – фортепіано
Молодіжний академічний симфонічний оркестр «INSO-Львів»
Мирослав Скорик – диригент
Камерний оркестр «Академія»
Ігор Пилатюк – диригент

У програмі:

О. Чайковський. Концерт для 2-х фортепіано і оркестру
М. Скорик. Диптих для струнних
В. А. Моцарт. Sinfonia Concertante F-dur, KV 364.