“Приватна колекція” — серія 2010 року
16 лютого відбувся, можливо, крайній із підсумків 2010 книжкового року: обговорення книжок із серії “Приватна колекція” (літературна аґенція “Піраміда”), які були видані минулого року. Нагадаємо, що конкурс “Книжка року” визнав “Приватну колекцію” найкращою серією 2010 року.
У львівській книгарні “Є” зібралися засновник серії Василь Ґабор, автори книжок Олег Лишега (збірка прози “Друже Лі Бо, брате Ду, Фу..”), Галина Пагутяк (зібрка малої прози та есеїстики “Потонулі в снігах”), Петро Яценко (роман “Львівська сага”), художниця Людмила Лобода, дизайнер Андрій Кісь, перекладач Наталя Іваничук (переклала з норвезької збірку повістей Б’єрнстьєрне Б’єрнсон “Норвезька сторона”), яка, окрім себе, представляла також іваничуківську родину, оскільки в “Приватній колекції” вийшла книжка дядька Наталі Іваничук (брата відомого письменника Романа Іваничука) Євгена Іваничука — повість-спогад, документальні хроніки “Холодне небо Півночі”.
Василь Ґабор наголосив, що головною метою видання книг у серії “Приватна колекція” не є прибуток. Галина Пагутяк додала, що Василь Ґабор — дуже стійка людина, якщонавіть у час кризи і далі видає книжки в цій серії. Натомість Андрій Кісь висловив подив із приводу того, що ці книги продаються не так стрімко, як, скажімо, роман Ліни Костенко, адже вони точно не гірші і в них ідеться про не менш важливі речі.
Олег Лишега переконаний, що книга має випромінювати тепло, і книги з “Приватної колекції” так і роблять. Петро Яценко поділився спогадом про те, що кілька років тому, ведучи в одному з журналів книжкову рубрику й пишучи про книжки з “Приватної колекції”, стверджував, що “цей бренд цілого статку вартий”. На той час Петро Яценко й не підозрював, що його книжка також буде видана в цій серії… Письменник радий, що у всіх, хто причетний до колекції, дружні взаємини між собою (Василь Ґабор на цю тему висловився так: “Люди, які видаються у “Приватній колекції”, стають споріднені між собою”; Наталка Іваничук також відзначила, що з Василем Ґабором дуже комфортно працювати).
Протягом розмови було також згадано й інші книги цієї серії, що вийшли минулого року, – “Андрія Содомори “Сльози речей” (нагадаємо, що ця книжка стала переможцем книжкового рейтингу “ЛітАкцент року 2010”), Василя Ґабора “Від Джойса до Чубая”, Джорджа Гордона Байрона “Мазепа” (у перекладі українського поета-символіста, теоретика та практика перекладу Дмитра Загула (1890-1944)), а також дитячу книжку українських народних казок “Про бідного чоловіка та воронячого царя. Летючий корабель”, яку ілюструвала Людмила Лобода, а дизайнер Андрій Кісь зауважив, що книжка з такими ілюстраціями вчить дітей абстрактному мисленню.
Наостанок Василь Ґабор зауважив: “Ми хочемо, щоби книга була ненав’язливою, щоб її купували не тому, що інакше відстанеш від життя, а тому, що цю книгу приємно читати і хочеться читати”.