Весняне чаювання на Клумбі і класична стрічна “Фотозбільшення” М. Антоніоні 28 квітня, 18.00
V Кінорозмова за чаєм «Екзистейнційний кінематограф Мікеланджело Антоніоні». Перегляд фільму М. Антоніоні «Фотозбільшення» («Blow up»). (Італія, Великобританія, 1966). 111 хв. В ролях: Девід Хеммінгс, Ванесса Редгрейв, Джейн Біркін, Сара Майлз.
«Золота пальмова гілка» Канського фестивалю (1967).
Мікеланджело Антоніоні: фотозбільшення свідомості
«Фотозбільшення» («Blow up»). (Італія, Великобританія, 1966). 111 хв. Режисер: Мікеланджело Антоніоні. В ролях: Девід Хеммінґс, Ванесса Редґрейв, Джейн Біркін, Сара Майлз.
В епоху, коли всі міфи розвінчані, ідоли зняті з п’єдесталів та переміщені в бари-борделі, наскрізь просякнуті запахом алкоголю і суб’єктивністю тих, хто їх описує, хочеться, щоб залишилося бодай невелике місце людям про яких можна з легкістю і без пафосу сказати: «Професія: Геній».
Режисер віднайшов свої особливі ритми й втілив їх у кіно. Манеру оповіді Антоніоні часто називають «мовчазною». Незначна кількість діалогів, навмисне зменшена емоційність акторської гри дозволяють сконцентруватися на внутрішньому «я» героя, переживати його психологічні стани.
Якщо коротко оповісти сюжет фільму «Blow up», то це фільм про фотозбільшення. Про ретельне, методичне, спокійно-розмірене збільшення зображення на фотографії. Щоб дізнатися правду? Щоб зрозуміти суть? Щоб позбутися примарності несправжніх нашарувань реальності і віднайти істинну? Не давши чіткої відповіді на запитання, герой фільму разом з глядачем кадр за кадром проникає в глибину власної свідомості, внутрішнього буття, стираючи грань між об’єктивністю і суб’єктивністю, дешифрує змісти власної свідомості. І головне – від процесу неможливо відірватися!
Довідка :
Мікеланджело Антоніоні (1912 – 2007). Народився в італійському містечку Феррара, вчився у Вищій школі економіки та комерції, але цікавився кіно та театром, писав рецензії. Починав з лікарні психічнохворих, в якій планував зняти свій перший фільм. Проект завершити йому не вдалось й доля закинула його у банк, де він працював звичайним клерком. Але талант і бажання пов’язати життя з кіно були настільки сильними, що 1939 р. Антоніоні кидає роботу й переїжджає до Риму. Там співпрацює з часописом «Cinema», закінчує режисерські курси при Експериментальному центрі кінематографії. Оскільки оригінальна режисерська мова не завжди була зрозумілою для багатих функціонерів, часто не знаходились відповідні кошти для початку нового проекту. Лише у 1960 р. до режисера прийшло визнання завдяки демонстрації стрічки «Пригода» (L’avventura) на Канському фестивалі. У 1970 р. режисер потрапляє до Голівуду, де знімає стрічку «Забріскі Поінт» (Zabriskie Point), навіяну молодіжним бунтом 1960-х рр.
Непересічною є стрічка режисера «Професія: репортер» (Professione: reporter, 1975) з Джеком Ніколсоном в головній ролі. Однією з останніх робіт видатного режисера стала спільна робота з Вімом Вендерсом «За хмарами» (Par Dela Les Nuages, 1995).