Іван Микитюк: діти й онуки
У МУЗЕЇ етнографії та художнього промислу відбулося відкриття третьої в цих стінах виставки українського скульптора Івана Микитюка. Усі вони були ювілейними, остання – експозиція “Іван Микитюк: діти й онуки” – з нагоди 60-річчя митця.
Задум створити проект батьків, дітей і внуків у скульптора виник давно. “У моєму житті не завжди все було легко, – розповідає Іван Микитюк. – Були виставки, конкурси, відбори. Були невдачі й низка сумнівів. І я зрозумів, що треба допомагати дітям, онукам і студентам”. Іван Микитюк – професор кафедри скульптури Львівської академії мистецтв. За словами доктора мистецтвознавства Ореста Голубця, студенти самі горнуться до пана Івана. Адже для них він є не лише хорошим педагогом, а й чудовим колегою.
Окрім Івана Микитюка, авторами виставки є його діти та внуки. А саме – Олександр, Наталія та Данило Шевченки, Дмитро Гук і, наймолодша мисткиня, Лідія-Марія Гук, якій лише 9 років.
У роботах І. Микитюка проглядається закорінення у традиції і сюжети карпатського краю, де минули дитинство та юні роки автора. Для створення скульптур митець полюбляє використовувати камінь, теракоту, димлену кераміку та бронзу, вкриту благородною патиною. Роботи пана Микитюка сповнені динаміки й емоцій, нагадують казкових персонажів. В оригінальних композиціях художника вони стають володарями гір, мудрецями, філософами та музикантами…
“Дуже люблю природу, – розповідає Іван Микитюк. – Вона надихає мене, як ніхто інший. Кудись поїдеш, щось побачиш, а враження виливаються в роботу. Бог дав нам природу, щоб ми споглядали її і насолоджувалися. А від нас вимагається трохи розуму, вміння і праці”.
Митець не самотній у своїх творчих уподобаннях і благодатна іскра творчого натхнення мандрує родиною, спалахуючи в юних душах. У дітях та онуках – джерело його нинішнього натхнення, радість і сенс життя. Дещо прикрасила життя художника й нагорода Академії мистецтв України – срібна медаль за успіхи у сфері мистецтва.
Оксана Долінська, Львівська Газета