Євген Гудзь (Gogol Bordello): Львів чудове місто, краще ніж Будапешт. хоча і тут не бракує гламуру

Він народився і жив в Україні, з часом емігрував з батьками. І більшу частину життя живе закордоном. “Вічний” емігрант Євген Гудзь лідер групи Gogol Bordello завітав до Львова на фестиваль Stare Misto. Це вперше епатажний музикант прибув в Україну зі своїми музикантами (перед тим передував напівзакритий концерт у Києві в 2003 році). З планами на майбутнє та враженнями від Львова та України Євген поділився з кореспондентом “Культурного Львову”.

Скажіть будь ласка, скільки часу ви плануєте залишатись у Львові і які ваші враження від  нашого міста?

-Планую перебувати  протягом трьох днів, хочемо підшукати  місце для бару, бо Львів гарніше  місто ніж Будапешт чи Варшава  про які ми теж думали.

А для чого вам це? Потрібні гроші чи може є якась інша мета?

-Грошей у  мене достатньо, це для спілкування  з народом.

Чому ви так  довго не приїжджали до Львова?

– Ми приїжджаємо  туди куди нас кличуть,все залежить  від організаторів, якшо нас  запрошують, то ми охоче відвідуємо ті місця.
{highslide type=”slideshow-caption” url=”http://fotky.com.ua/files/30576_aerbd.jpg, http://fotky.com.ua/files/30577_fuhqm.jpg” width=270 positions=”top, right” outlineType=”rounded-white” }{/highslide}
Що Ви можете сказати відносно політичної ситуації в Україні чи в світі загалом, Ви взагалі спостерігаєте за політикою?

-Ні, я вважаю  що це марна справа за нею  спостерігати. Ми тут для рок-н-ролу, жодної політики!

А кого з українських артистів ви знаєте особисто?

-Знаю добрий гурт ВВ, та багатьох інших корифеїв українського джазу.

Ви певний час жили на Ураїні, де саме? Чи залишились у вас тут якісь родичі?

– Виріс я в Києві, в 1986-1987 жив біля Стрия, в Сваляві. Потім жив ще в теперішній Луганській області. Родичів майже не залишилось, справа в тому, що одна сторона моєї родини це цигани – серви (циганська етногрупа, яка входить у групу циган-рома. Сформувалася в Україні з сербських циган, які емігрували на початку XVII сторіччя). А цигани часто приховують свою національність через дискримінаційні причини. Фарбують волосся у білий колір і говорять, що вони молдавани. Тому більшість наших перебралися з Луганської області сюди після війни і були тут. А потім розбрелись – хто до Естонії, хто до Литви, хто у Київ. Проте, іноді, я ще й досі зустрічаюся з різними членами цієї окремої родини.  

Чи пишаєтесь  Ви тим, що Ви – українець? Повязуєте  себе з українською культурою?

– Звичайно я  пишаюсь цим, просто я з родини  де все намішано. Що ж стосується України і культури, то тут  справа у тому, що справжньої української культури тут практично немає. Її тут менше, ніж в діаспорі.До прикладу, її більше у Канаді, у Бразилії. Там живуть українці ще з “першої хвилі”. Там – чиста, справжня культура. Ось що мені подобається. Шкода, але тут немає того,що я люблю. Можливо, це все повертається… Ми всю ніч гуляли по Львову, були у різних місцях і культура тут присутня набагато більше, ніж у Києві. І це вже тішить. Вже з’являється надія приїхати сюди і щось робити.

Я мав змогу  жити у різних країнах і мені є з чим порівнювати. Останні два роки я жив в Бразилії. І коли там проходить карнавал, мене до сліз пробиває те, наскільки бразильці люблять і знають свою культуру. Вони це роблять не через те, що там щось треба відроджувати, просто вони завжди її любили. Ось скільки пісень є в Україні, чи у Росії, які знають всі? Три? Можливо, на Західній Україні їх з десяток. У Бразилії ж їх сотні, ті які знають всі, – від таксиста, дантиста і до рибалки. Ось це – культура.
{highslide type=”slideshow-caption” url=”http://fotky.com.ua/files/30578_wluek.jpg, http://fotky.com.ua/files/30580_oeztt.jpg” width=270 positions=”top, right” outlineType=”rounded-white” }{/highslide}
Ви весь час  подорожуєте, чи є таке місто де відчуваєте себе як вдома чи, можливо, емігрантом?

– Напевно є.  Це Ріо – де – Жанейро.  Там я спокійно можу перебувати  пів року, і мене не тягне  зриватись з місця і їхати  кудись ще. Ось це єдине місце,  про яке сміливо можна сказати “24 години на добу”. Там працює все і в будь-який час. А емігрантом… напевно в Німеччині. Атмосфера там така, чи що..

У Ваших піснях часто лунають російські тексти, як до цього відносяться інші члени  вашого гурту?

– Ми часто  б’ємось на національному грунті.  А якщо серйозно, то найпопулярнішим питанням є питання про те, як ми всі уживаємось в одній групі. Але ж це безглуздо. Ми всі дуже добре ладнаємо. А я взагалі звик з кимось уживатись, я ж виріс в маленькій квартирі на Героїв Севастополя у Києві. Там жили я, мама, тато, мамин брат, та вся його родина, а також бабуся на балконі та дід на кухні. Тому це все не так складно для мене.
{highslide type=”slideshow-caption” url=”http://fotky.com.ua/files/30583_pbxyt.jpg, http://fotky.com.ua/files/30581_5bics.jpg” width=270 positions=”top, right” outlineType=”rounded-white” }{/highslide}
Ви знімались  у кіно, а саме у  фільмі Мадонни “Грязь та мудрість”. Скажіть чи схожі ви на персонажа, якого там зіграли?

– Навіть не знаю. Щось з моєї “брудної” біографії Мадонна взяла. Але я взагалі не сприймаю це все так серйозно. Мені подзвонили, запросили на три місяці позніматися. Я сказав: у мене є три тижні. Так і домовились.  

А чи плануєте ще зніматись в кіно? Можливо є якісь конкретні пропозиції?

– Взагалі, є лише пару людей з якими я дійсно зацікавлений зробити щось разом, з якими я про це говорив і яким подобається те, що я роблю. Це, наприклад, Джим Джармуш.

А наразі, є багато прохідних пропозицій. Наприклад, зіграти польського терориста. Але мені це не подобається. Та й я не маю достатньо часу на це.

Ви не надто полюбляєте запитання з приводу співпраці з Мадонно. А які найдурніші запитання були з цього приводу?

– Якщо чесно,  всі найдибільніші питання були до неї. Раніше, коли мені ставили дурні запитання мене це засмучувало, я вважав, що це через якусь неповагу. А потім я побачив, як відповідає на аналогічні питання Мадонна. Я зрозумів, що це – як медитація. Просто just do it!

Нещодавно ви виступали на одному фестивалі з “Ляпісом Трубєцкім”. Вас часто порівнюють з ними. Вам вдалося з ними поспілкуватися?

– На жаль, ні. Але мені завжди подобалося  те, що в них все зроблене  з артистизмом. Думаю, що у  самій музиці у нас мало спільного, але у Сергія (соліст гурту “Ляпіс Трубєцкой”) дуже хороша енергетика. А музика – це в першу чергу енергетика.
{highslide type=”slideshow-caption” url=”http://fotky.com.ua/files/30582_g6pv5.jpg” width=270 positions=”top, right” outlineType=”rounded-white” }{/highslide}
А коли очікувати  виходу нового альбому?

– Ми його якраз  нещодавно завершили, щойно зі  студії в Каліфорнії, в якій  перебували три місяці. Реліз  планується в листопаді або грудні. Стиль альбому панк-рок-самба, загалом те,  під враження чого ми знаходились сотаннім часом.

Ще таке запитання, чи маєте ви якісь особливі пункти в свому райдері?

– Особливі…  Гребінець густий, порошок зубний, що ще треба?

Текст: Пасіченко Ніна
Фото: Володимир Піць

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *