«Пригоди Олівера Твіста» – вічне протистояння добра та зла
Перший український театр для дітей та юнацтва відсвяткував 90-річчя трьома прем’єрами. Подією стала постановка вистави «Пригоди Олівера Твіста» за Чарльзом Діккенсом. Ця робота – наймасштабніша вистава театру за останні 10 років.
«У постановці задіяно 99 відсотків трупи, студентський курс, акторів інших театрів», – розповів головний режисер, в. о. художнього керівника театру Юрій Мисак.
Режисеру Роману Валькові вдалось максимально об’ємно передати головний посил твору Діккенса – по-новому подивитися на загальноприйняті поняття порядності, респектабельності, співчуття, добра та ненависті.
Перед аудиторією у повній «красі» постає щоденне життя-буття злодійського прошарку суспільства. Завдяки простим та водночас довершеним декораціям глядач може відчути холод мокрих нічних лондонських вулиць, якими блукають, не знаходячи притулку, злодії. Брудні, в обідраному одязі, вони вщерть наповнені всіма можливими вадами та гріховними помислами. І коли в злодійські лави потрапляє чиста незіпсута душа на ім’я Олівер Твіст, вони готові відразу осквернити її, знищити навіть зародки світла.
Вдало підібраний музичний супровід вистави та вкраплення безумних танців здичавілої юрби допомагає глядачеві разом з Твістом побачити виворіт життя. Стає зрозуміло, як мало у реальному житті істинної доброти і людського співчуття. Проте на шляху Олівера з’являється просвітлення. Добрі люди допомагають встановити справедливість.
Бурхливих овацій заслуговує акторська гра. Професіоналізм артистів наповнив кожну сюжетну лінію вистави самостійним повноцінним життям. Окремих похвал заслуговує персонаж на ім’я Ненсі. У розкуйовдженому волоссі та чистому погляді дівчини зійшлись найбільші суперечності життя – добро та зло, співчуття та ненависть, підлість та самозречення… У Ненсі сплітається багато найогидніших, але водночас і найшляхетніших рис. Після тривалого внутрішнього протистояння добро перемагає, хоча ціною втраченого життя…
Суперечливим є питання щодо аудиторії вистави «Пригоди Олівера Твіста». На перший погляд, твір високого гуманістичного сенсу про пригоди хлопчика-сироти у жорстокому дорослому світі мав би бути повчальним, перш за все, для дитячої аудиторії. Але зрозуміти всі підводні течії вистави, навіть її наскрізні моменти під силу далеко не всім юним глядачам. Ця думка підтвердилась вже після першої частини постановки, після якої частина дітей покинула театральний зал… Дітлахам, вочевидь, було важко висидіти тригодинну виставу із антрактом, у кожній дії наповнену повчальним змістом. Проте дорослий глядач стоячи та під шквал овацій проводжав артистів зі сцени.
Інна КОРЧУК , “Високий Замок”