«Досвід коронації» Костянтина Москальця спричинив дискусію

31 березня у львівській літературній кав’ярні “Кабінет” відбувся проект літературно-критичних обговорень Віктора Неборака та Ігоря Котика з приводу останньої книги Костянтина Москальця «Досвід коронації» із серії «Приватна колекція», яку видала Літературна агенція «Піраміда». Обговорення спричинили жваву дискусію серед усіх присутніх – журналістів, письменників, поетів, мовознавців, художників та літературних критиків.

Приводом до дискусій став епізод з автобіографічного роману «Вечірній мед», який увійшов до книги «Досвід коронації», де автор описує реальну подію зі свого життя – перформанс «Спалення книги». Те, що Костянтин Москалець публічно спалив частину накладу побачивши убогість оформлення другої збірки своїх віршів, яка вийшла тиражем в три тисячі примірників і виявилася майже нікому не потрібною, – серед частини присутніх викликало обурення, в інших – глибоке розуміння.

Нагадаємо, що крім роману «Вечірній мед», до книги вибраного «Досвід коронації» увійшли оповідання «Дев’ять концертів» та прозові мініатюри «Сполохи» (На тлі 45 хоральних прелюдій Йоганна Себастьяна Баха) і «Нові сполохи», а також есеї, які вже публікувалися раніше: «Людина на крижині», «Споглядання черешні» та «Місяць милування місяцем».

За словами літературознавця Тарас Пастуха, текст Костянтина Москальця є таким, який ставить завдання. «Перше враження від прочитаного – це дуже гарний баланс між іронією і лірикою. Мені видається, що коли творчі особи подають нам елементи свого життя у своїй же ж творчості – то це є доказом того, що життя твориться тут. Цей роман можна по-різному називати, але я б його назвав телескопом. За допомогою телескопу ми можемо бачити таке, що ми не бачимо зазвичай. Головне у цьому романі для мене – це не спостереження, а шлях людини. Мандри не земні, а мандри душі», – зазначив літературознавець.

Василь Габор – упорядник серії «Приватна колекція», зізнався, що цікаво видавати такого письменника, який має міф, бо якщо міфу немає, то його потрібно вигадувати. «З Москальцем – все інакше, адже він живе міфічно. Я думаю, що ця книжка вийшла вдалою, бо вона була визнана найкращою книгою року. Особисто я, найбільше люблю його есеїстку, його міркування, його алюзії. Я читаю її з великим задоволення і навіть більшим, ніж роман», – додав Василь Габор.
Художник Андрій Саєнко, прототип персонажа роману «Вечірній мед», на закінчення обговорень, відкрив таємницю: вони з Костянтином Москальцем готують новий перфоманс на вересень цього року.

Інформація про автора:
Костянтин Москалець — поет, прозаїк, літературний критик. Народився 23 лютого 1963 р. у с. Матіївка біля Батурина на Чернігівщині. Заочно закінчив Літературний інститут ім.М.Горького в Москві (1990). Один із засновників бахмацької літературної групи ДАК. Працював робітником, служив у війську, був учасником львівського театру-студії «Не журись!», у якому виступав як автор і виконавець власних пісень. Член Національної спілки письменників України та Асоціації українських письменників. Від 1991 року живе в с. Матіївка біля Батурина і займається літературною працею.

Автор поетичних книг: «Думи» (1989) та «Songe du vieil pelerin» («Пісня старого пілігрима», 1994), «Нічні пастухи буття» (2001) та «Символ троянди» (2001), книги прози «Рання осінь» (2000), філософської і літературної есеїстики «Людина на крижині» (1999) та щоденникових записів «Келія Чайної Троянди. 1989-1999» (2001). Проза та поезія Костянтина Москальця перекладена англійською, німецькою та польською мовами.

текст: Ірина Панчишин

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *