Виставка Зеновія Флінта в галереї “Primus”
з 16 по 28 лютого в арт-галереї “PRIMUS” ( вул. Лесі Українки 16/5) експонуватиметься виставка Зеновія Флінта “Пошук нової реальності”.
Про виставку:
Об’єм «формального масиву» у творчій спадщині Зеновія Флінти 1960-х, який дотепер залишався поза увагою істориків мистецтва, дозволяє зрозуміти, наскільки серйозно художник ставився до експериментів із формою та простором. Запозичивши у вчителів – Романа Сельського та Карла Звіринського – загальні навички роботи з геометрією простору, молодий художник декілька років захоплено експериментує з формальним висловом у пошуках нової реальності, «примірюючи» до свого творчого Его формотворчі новації тогочасного європейського мистецтва.
Про автора:
Зеновій Флінта – живописець, графік та майстер кераміки, заслужений художник України Зеновій Флінта народився 1 вересня 1935 р. в селянській сім’ї у с. Токи, тепер – Підволочиського району.
У 1950 р. закінчив 7-річну школу в рідному селі. Вчився уЛьвівському училищі прикладного мистецтва ім. І. Труша з перервою для служби в армії. У 1959 – 1965 рр. студіював у Львівському інституті прикладного та декоративного мистецтва художню кераміку. Найбільше завдячував викладачам живопису Романові Сельському та Карлові Звіринському.
Протягом 1965 – 76 рр. Зеновій Флінта викладав у своєму інституті на кафедрі художньої кераміки й одночасно брав активну участь у виставках в Україні та за її межами. Так, у 1973 р. отримав почесний диплом за участь у Міжнародному конкурсі кераміки у м. Фоенце (Італія).
Займався живописом, рисунками олівцем і пастеллю, художньою керамікою. У 1980 р. створив неординарні портрети А. Бокотея, І. Марчука та Я. Мотики, а згодом – мистецтвознавця Г. Островського, художників Р. Сельського та 3. Кецала, скульптора Е. Миська, поета М. Вінграновського.
Вивчивши живописні таємниці П. Сезанна, картини котрого розпалювали уяву юнака, Зеновій Флінта вивів власне правило: він відчував особливу красу в полях, де простота світиться складністю кольорових нюансів, а м’яко-золотистий простір лану переконує буйну силу вітрів (“Перші покоси”, “Хліб”, “Льон”, цикл “Хлібне поле”, “Сінокос”, “Польова дорога”).
Як уже було згадано, Флінта захоплювався керамікою. Він був одним із провідних майстрів української кераміки. Декоративні пласти, тарелі, композиції – це далеко не повний перелік його творів. Керамічні панно митця є окрасою ресторану”Львів”, пансіонату “Південний” у Трускавці.
Було б несправедливо не згадати теплих приятельських стосунків Зеновія Флінти із Олегом Міньком та Любомиром Медвідем. Його спільна з ними виставка, яка протягом кількох років (1982 – 1986) переїжджала з міста до міста (Львів, Вільнюс, Київ, Москва), викликала великий інтерес сучасників.
Художник вів велику громадську роботу як член правління Львівської організації Спілки художників України, постійний голова декоративно-ужиткової секції, член різних комісій, журі. І малював. Ось що написав його приятель, художник Микола Шимчук: “Творив, бо мусив – пекло, кипіло, виривалось. Творив, бо бачив необхідність, як землероб, і в дощ, і в ясний день, у радощах і прикрощах, не чекаючи на те ідеалізоване натхнення, що так часто не приходить до нас, оправдовує наше лінивство. Творив, бо мусив – зневірявся, підіймався, бився у сумнівах, утверджувався”.
Протягом майже трьох років боровся 3. Флінта з невиліковною хворобою. Помер художник передчасно 2 квітня 1988 р., залишивши нереалізованими широкі творчі задуми. Але те, що він зробив, настільки значне, що викликає нашу безмежну вдячність, гарантує авторові найповажніше місце в антології українського мистецтва.